Видатки бюджетів на науку та культуру

У Вінницький області приблизно 22 тисячі освітян у відповідності з державними стандартами освіти вживаються максимально можливі заходи щодо забезпечення якісного стану комп’ютерної грамотності учнів.

Україна прагне всебічно забезпечити продекларовані права дитини, тому в критерії оцінювання діяльності школи передбачено показник здоров’я дітей. З цією метою в школах впроваджуються посади медпрацівника. 7

2. ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ НА ОСВІТУ ТА НАУКУ ВІННИЧЧИНИ

2.1. Життя освітянських та наукових установ Вінниччини

У Вінницькій області в 2000 році науково-технічні дослідження та розробки здійснювали 31 організація, у тому числі 9 (29%) – самостійні науково-дослідні, 10 (32.3%) – конструкторських, 4 (12,9%) – вищі учбові заклади, 3 (9,7%) – науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах та 5 (16,1%) – інших організацій галузі “Наука і наукове обслуговування”. Більш ніж 70% організацій зосереджено у галузевому секторі науки, 13% - належать до вузівського, майже 10 % - заводського, майже 10% - заводського та лише 6% - до академічного сектору науки. Як відомо, що науково-технічний потенціал є основою економічного зростання. Але ситуація бажала б бути кращою. Щоб збагнути, що сталося з кількістю працівників у нашій області, то розглянемо і проаналізуємо дані, що приведені у таблиці №1, що редагується нижче.

Кількість працівників науки основної діяльності за категоріями персоналу

Таблиця 1

Станом на 1.01.2001 року чисельність працівників основної діяльності наукових організацій склала 1,7 тис. осіб, проти 5,3 тис. осіб у 1991 році.

Майже в три рази проти 1991 року зменшилась кількість фахівців, які безпосередньо виконували науково-дослідні та конструкторські розробки, тоді як кількість спеціалістів, що працюють за сумісництвом, зросла на 56% і склала 546 осіб.

Переважна більшість спеціалістів зосереджена у галузі технічних наук – 455 осіб або 43,1% їх загальної чисельності, сільськогосподарських – 402 особи або 38,1%, наукових установах та вузах, що мають багатогалузевий профіль – 124 особи або 11,8%. Дослідження та розробки в галузях медичних наук виконували 58 осіб або 5,5%, біологічних – 16 осіб або 1,5%, педагогічних – 1 особа або 0,1%.

Питома вага спеціалістів вищої кваліфікації у загальній чисельності виконавців наукових розробок у 2000 році склала 8,1% проти 8,3% у 1999 році та 9,3% у 1993 році. Переважна більшість загальної чисельності докторів та кандидатів наук (89,9%) працюють у вищих навчальних закладах, 2,6% - науково-дослідних інститутах.

Станом на 1 жовтня 2000 року в різних галузях економіки у Вінницькій області працювало 1134 фахівців вищої кваліфікації, кожен восьмий з яких мав науковий ступінь доктора наук. Переважна більшість кандидатів та докторів наук зосереджена у Вінницьких: державному медичному університеті – 310 осіб, технічному – 246, педагогічному – 194 особи, які поряд з викладацькою діяльністю займались і науковою діяльністю.

Вчене звання академіка мали 31 особа або 2,7% загальної кількості спеціалістів вищої кваліфікації, члена-кореспондента 7 осіб або 0,6%, професора – 82 особи або 7,2 % , доцента – 505 осіб або 44,5%.

Насторожує тенденція “старіння” наукових кадрів. Середній вік майже 25% докторів наук перевищує 50 років, а титома вага фахівців у віці 60 років і старше серед кандидатів становить більше половини. Частка молодих вчених у віці до 40 років склала серед кандидатів наук 21%, докторів – лише 4%.

Питома вага жінок-докторів наук складає 13% загальної кількості, кандидатів – більш ніж 75%.

Не сприяє притоку молоді в науку незадовільний стан з виплатою заробітної плати. маючи рівень заробітної плати вище середгьообласного (205,8 грн. проти 158,9 грн.), працівники галузі “Наука та наукове обслуговування” в той час не можуть отримати її.

Підвищення в законодавчому порядку мінімального розміру заробітної плати до 118 грн., спричинило вплив на структуру розподілу працівників за розмірами нарахованої їм зарплати і по організаціях науки. Так, з 1200 осіб, які повністю відпрацювали березень 2000 року, 13,8% отримують заробітну плату в межах від 118 до 150 грн., 10,1% від 165 до 195 грн. До низькооплачувальних категорій по установах науки відноситься 5,9% працюючих. Чисельність працівників із заробітною платою понад 750 грн., становить 200 осіб або 13,6%.

Заборгованість із виплатою заробітної плати станом на 10 січня 2001 року склала 460, 9 тис. грн., у тому числі борги минулих років – 330,1 тис. грн. майже кожен третій своєчасно не отримує заробітну плату. Таким чином, за розрахунками, кожен працівник науки, якому не виплатили платню, не отримав в середньому по 905,5 грн. Групування працівників, які мають заборговані кошти за терміном, свідчать, що більше половини з них не виплачено (повністю або частково) заробітну плату понад 180 днів. заборгованість працівникам позаоблікового складу становить 74 тис. грн. або 16,1% до загальної суми заборгованості науковим працівникам.

На рівень заробітної плати значний вплив впродовж 2000 року спричиняє тривалість робочого часу. Коефіцієнт використання робочого часу порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 4,5 відсоткових пункти і становить 63,2%.

На одного середньооблікового штатного працівника припадає 523 годиги втрат робочого часу. У минулому 1999 році неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день (тиждень) склали 32,9% невідпрацьованого часу, неявки з дозволу адміністрації – 4,3%, відпустки за ініціативою адміністрації – 34,5%. Вимушена неповна зайнятість пов’язана із скороченням обсягів робіт (послуг) і є найбільш характерною для країн з перехідною економікою.