Бюджетний дефіцит

За таких умов найдоцільнішим для уряду є підвищення рівня доходів і можливостей фінансування бюджетних витрат за рахунок валютної приватиза­ції, яке дає змогу утримуватися від залучення додаткових боргових коштів, не скорочуючи значно фінансування з бюджету державних програм, і зберегти рівень валових валютних резервів НБУ. Поряд із цим необхідно здійснити все можливе для скорочення податкових пільг і впровадження жорстких вимог до боржників за платежами до бюджету, що допоможе розрахуватися з бюджетними боргами.

4. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ЯК ФАКТОР ІНФЛЯЦІЇ

Скільки існують товарно-грошові відносини, стільки ж часу існує явище інфляції. На зростання цін під час війн, неврожаю та внаслідок зменшення ваги дорогоцінного металу в монетах скаржилися споживачі ще в Стародавньому Римі та Греції. Поняття інфляції у спеціальних ви­даннях визначається як процес «стійкого підвищення загального рівня цін, що супроводжується знеціненням грошової одиниці, падінням її пла­тоспроможності» або як «стійке зростання загального рівня цін, по­роджуване порушенням макроекономічної рівноваги».

Загальний індекс інфляції за 1997 р. становив 10,1 %, а протягом І півріччя 1998 р. набував значень, наведених у таблиці 1.

Динаміка цін у цей період відбиває тенденцію поступової стабілізації, що зумовлена такими позитивними й негативними факторами:

— значним розміром дефіци­ту зведеного бюджету, що покри­вається за рахунок зростання дер­жавного боргу;

— збільшенням ставок про­центів по внутрішніх та зовніш­ніх державних позиках;

— збереженням значного рів­ня заборгованості щодо заробіт­ної плати та інших соціальних виплат;

— перевищенням загальних доходів населення над витратами у II півріччі 1997 р.;

— зниженням курсу націо­нальної грошової одиниці по відношенню до іноземних валют;

— збільшенням дисконтної ставки НБУ;

— змінами в порядку резервування банками залучених коштів;

— підвищенням плати за використання бюджетних коштів. Значні розміри дефіциту державного бюджету України в останні роки обґрунтовуються, як правило, скрутним економічним становищем держави, зростанням цін, падінням обсягів виробництва й ВВП, ухи­лянням від сплати податків тощо. Проте всі зазначені негаразди є не причиною, а значною мірою наслідками сучасної бюджет­ної політики держави.

Розмір дефіциту при плануванні й виконанні державного бюджету визначальною мірою залежить від політичної волі держави, і вплив об'єктивних внутрішніх або зовнішніх обставин на бюд­жетний процес не є вирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915—1916 рр. витрати державного бюджету покрива­лися прибутками лише на одну чверть, у 1917 р. — на 20 %, а кількість паперових грошей в обігу лише за три роки зросла в 14 разів, то під час другої світової війни, значно більш руйнівної для економіки Радянсько­го Союзу, у 1942 р. дефіцит державного бюджету становив 10 %, у 1943 р.— 7 %, а 1944 р. взагалі був бездефіцитним. Грошова маса за цей період зросла лише у 2,4 разу.

Виконання державного бюджету 1997 р. характеризується пара­метрами, наведеними в таблиці 2.

Виконання зведеного державного бюджету (що має у своєму складі міс­цеві) мало такі кінцеві результати:

доходи—27,1 млрд. грн. (29,3 % ВВП); витрати — 33,3 млрд. грн. (36,1 % ВВП); дефіцит—6,2 млрд. грн. (6,7 % ВВП).

Отже, зведений державний бюджет 1997 р. цілком коректним буде назва­ти невиконаним. На покриття його де­фіциту протягом 1997 р. державою бу­ло залучено 4,9 млрд. грн. внутрішніх та 1,5 млрд. грн. зовнішніх позик.

Ціна зовнішніх позик іноді пере­вищувала 16 % річних (сума даної позики становила 750 млн. DМ). Для порівняння: уряд Німеччини отримує в разі необхідності кредити під 4—5 % річних, що свідчить про висо­кий рівень його платоспроможності та найвищий ступінь довіри до нього інвесторів.

Такий високий рівень попиту України на іноземні кредити (практич­на готовність залучати кошти за будь-яку ціну на будь-яких умовах) зумовив присвоєння Україні міжнародним агентством МООDY’S до­сить низького кредитного рейтингу В2. Літера «В» з цифрою від 1 до З характеризує той чи інший ступінь спекулятивності інвестицій у краї­ну. Іншими словами, це означає, що до країни надходять незначні суми короткострокових, так званих «ризикових», отже, самеспекулятив­них інвестицій з високим рівнем доходності в зв'язку з тим, що «великі» інвестори не довіряють урядові даної країни й низько оцінюють її дов­гостроковий економічний потенціал.

Що ж до внутрішніх позик, то їх ціна у І півріччі 1998 р. була ще більшою.

Використання внутрішніх і зовнішніх державних позик для покрит­тя дефіциту державного бюджету є більш «ринковим» інструментом, ніж додаткова грошово-кредитна емісія, проте використання його протя­гом тривалого періоду в разі збереження незмінними всіх інших пара­метрів економічної системи (тобто без зростання ВВП, рівня податко­вих надходжень, інвестицій тощо) призводить лише до механічного стримування грошової маси й сукупного платоспроможного попиту в певних межах, перетворюючивідкриту інфляцію навідкладену.Ціна державних коштів в умо­вах незмінних параметрів бюдже­ту (основа доходної частини — ПДВ, який у своєму теперішньо­му вигляді робить неконкуренто­спроможними українські товари й обмежує попит на них) цілком за­кономірно стабільно зростає, ут­ворюючи певну фінансову пірамі­ду на державному рівні.