- бюджет; - фінанси суб`єктів
- фонди цільового господарювання у державному
призначення; секторі.
- державний кредит.
Фінансові відносини у сфері централізованих державних фінансів мають фондовий характер і поділяються на:
- мобілізацію коштів державою (здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків, зборів, які надходять до бюджету, та фондів цільового призначення);
- виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій, субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог, відшкодування витрат.
Бюджет держави – основний фонд грошових коштів і визначальна ланка державних фінансів для забезпечення виконання державою своїх функцій. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.
Фонди цільового призначення – централізація коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання.
До них належать : пенсійний фонд, фонд зайнятості населення, державний фонд соціального страхування, також фонди відносно тимчасової потреби.
Державний кредит- відображає відносини, при яких держава виступає позичальником або гарантом за позичками юридичних осіб даної країни. Кредиторами можуть бути юридичні й фізичні особи даної та іншої країни, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інституції.
Мобілізовані державою кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або є окремий фонд, призначений для інвестицій при випуску цільових позик.
Фінанси державного сектора економіки – включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб`єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й доходи цих підприємств належать державі, їх фінансова діяльність регламентується державою на підставі законів у формі державного управління.
6. Міжнародні фінанси.
Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмінні відносини, та централізацію ресурсів на світовому рівні, відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб`єктів господарювання і держави, так і міжнародних організацій фінансових інститутів.
Складається з двох частин:
- міжнародних фінансових відносин, які опосередковуються через міжнародні розрахунки, які у свою чергу, ґрунтуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу;
- безпосередньо міжнародні фінанси, які включають дві ланки:
1) фінанси міжнародних політичних, економічних, гуманітарних та інших організацій – формування і використання не доходів цих організацій. Усі члени даної організації сплачують членські внески до бюджету цієї політичної організації. Кошти використовуються на утримання її органів, фінансування міжнародних програм і проведення різних заходів, надавання фінансової допомоги окремим країнам. Через цю ланку здійснюється міжнародний перерозподіл доходів.
2) міжнародні фінансові інституції – виконують функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам, які її потребують. Сприяють зародженню єдиної фінансової системи світового співтовариства.
До їх складу входять:
- Міжнародний валютний фонд;
- Група Світового банку;
- ЄБРР;
- Африканський банк розвитку;
- Азіатський банк розвитку;
- Міжамериканський банк розвитку.
Валютний ринок – відносини пов`язані з рухом вартості між окремими країнами, на підставі валютного регулювання, основою якого є встановлення курсу валют.
7. Фінансовий ринок, його структура.
Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. З а формою ресурсів фінансовий ринок поділяється на:
- ринок грошей;
- ринок капіталів.
Функціонування фінансового ринку забезпечується через інституції - банки, інституційні інвестори, фондові біржі.
Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає купівлі-продажу фінансових ресурсів. Їх ціною є плата за користування ресурсами – у вигляді процентів.
Фінансовий ринок, як ми вже зазначали поділяється на:
Ринок грошей – сфера, де можна їх купити.
Функціонування забезпечується - кредитною системою – сукупність кредитних, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання кредит (банківська система і небанківські кредитні установи).
Ринок капіталів – сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності – цінні папери. Здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл ресурсів між окремими суб`єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами.
8. Висновок.
За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов`язано і з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадження на підприємства усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.
ІІ. Місцеві бюджети і міжбюджетні відносини.
1. Вступ. Незалежність органів місцевого самоврядування.
Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування передбачає його відокремлення від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на нього функцій в межах своєї компетенції. Але ряд важливих питань реального забезпечення незалежності та самостійності органів місцевого самоврядування ще чекають вирішення. Це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.
Визначальним є фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади. Від фінансових можливостей залежать реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.
Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади.
Завантажити реферат