Індивідуальна бесіда як форма ділового спілкування

Іноді під час бесіди виховного характеру хочеться вплинути на співрозмовника, стимулювати його до поведінки за готовим рецеп­том. Інколи саме так і потрібно діяти. Проте варто знати, що майже всі люди, навіть маленькі діти, не хочуть бути об'єктами виховання, впливу, тим більше маніпуляції. Якщо вони цс відчують, бесіда на­вряд чи буде успішною. Водночас навіть діти стають зацікавленими партнерами у спілкуванні, якщо вони відчувають до себе увагу й повагу.

Краще таку бесіду проводити в неофіційних умовах — удома, на прогулянці, на відпочинку тощо. Але ніщо не повинно відволіка­ти увагу співрозмовників, а розмова має бути невимушеною. Голов­не, щоб не було формалізму, нотацій, менторства, залякування. Якщо в людини виникає відчуття страху, кращою вона не стає. До співроз­мовника, який намагався вплинути на неї в такий спосіб, сформуєть­ся негативна установка.

Як краще висловити свої зауваження, претензії, вимоги і як до­помогти іншій людині щось змінити в собі? Зустрівшись з нею, передусім бажано поговорити про спільні інтереси, поцікавитись її справами, де вона досягла успіху, відзначити добрі вчинки, зрештою, сказати щось про її неповторну особистість. Найчастіше такий по­чаток сприятиме встановленню контакту, однак слід пам'ятати, що люди мають певну інтуїцію, яка допомагає їм розрізняти добро і зло, щирість і брехню. На любов людина найчастіше відповідає лю­бов'ю, па довіру — довірою. Якщо вона відчує нещире ставлення до себе, то може зреагувати на це дуже негативно.

Встановивши контакт, бажано поступово і спокійно перейти до обговорення конкретного факту, який викликав занепокоєння. Важ­ливо звернути увагу на ті почуття, які цей факт пробуджує в інших. Не можна навішувати ярлики. Слід говорити не про особистість загалом ("Ти завжди .", "Ледар є ледар .", "Ти ніколи ."), а про конкретний вчинок людини.

Від людини не треба вимагати того, що вона не в змозі на дано­му стані зробити. Пропозиції щодо неї мають бути конструктивни­ми. Річ у тім, що людина може повторити негативний вчинок, і тоді її віра в себе похитнеться ще більше. Фрази на зразок "Ти ж не хуліган", "Ти не дурень", "Ти не скупий" їй не допоможуть. Спеціа­лісти з нейролінгвістичного программування (МІ-Р) вважають, що нони, навпаки, наштовхнуть людину на думку, що її мають саме за хулігана, дурня, скупого і т. ін. Люди в цьому разі, як правило, вда­ються до психологічного захисту, а також звертаються до свого дос­віду та емоцій, які з ним пов'язані. Вони спочатку не реагують на частку "не", чують лише слова "хуліган", "дурень" і т. ін.

Бажано не нав'язувати співрозмовникові свої поради, а оцінку ііого вчинків давати лише в крайньому разі. Розмову треба вести гак, щоб людина сама зробила належний висновок або попросила дати ііі пораду, як діяти в подібних ситуаціях.

І, нарешті, важливо закінчити бесіду на оптимістичній ноті, вис­ловити свою віру в людину, в її особистість, спільно намітити систе­му перспективних ліній її розвитку, позитивних змін. Бажано сфоо-мувати почуття "ми" як об'єднання двох людей, які бажають добпа одне одному. Тільки після цього можна будувати спільний прогноз і приймати рішення.

Успішне використання бесіди підвищує моральну культуру лю­дини, її психологічний рівень, сприяє досягненню успіху в діловому житті.

3. Висновки

Бесіда, як одна з форм комунікативної сторони спілкування, є унікальною формою встановлення контакту між людьми, їх взаєморозуміння та взаємодії.

Поширеною помилкою, що призводить до невдачі під час бесіди, є жорстка орієтація на остаточний результат і тиск на партнера. Це особливо помітно у спілкуванні з іноземцями, насамперед з американцями.

Перш ніж розпочинати бесіду, треба добре обміркувати свою поведінку на всіх її етапах: при встановленні контакту, під час орієнтації, при обговоренні проблеми і прийнятті рішення, а також при завершенні контакту.

Час, витрачений на засвоєння правил і прийомів ведення індивідуальної бесіди, обов'язково принесе користь у роз­в'язанні багатьох проблем.

Успіх індивідуальної ділової бесіди залежить від рівня мо­ральної та психологічної культури спілкування кожного співрозмовника.

4. Список використаної літератури

1. Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І.Б. Осечинська, «Етика ділового спілкування», -- К.: МАУП, 1999. – 208 с.

2. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю., Психологический справочник учителя. –М.: «Просвещение», 1991 г. – 288 с.

3. Основы менеджмента, Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Пер. с англ. – М.: “Дело”, 1992. – 702 с.