Туркменістан

Вугільні ресурси. На території республіки відомі одне буровугільне (Туаркирське) і два кам'яновугільних (Ягманське, Кугитангське) родовища.

Вугільні шари родовищ розташовані на території Туркменістану, а видобуток вугілля — в Узбекистані. Видобуток вугілля вівся тут у роки війни, однак через нерентабельність розробка припинена.

Металеві руди. У Туркменістані немає родовищ залізних руд. Незначні запаси поліметалів знаходяться в горах Кугитанга, що містять в основному свинець і цинк. Промисловий видобуток свинцю розпочатий у 1943 р. (у районі сел. Свинцевий рудник) і згодом припинений через нерентабельність рудника. Поліметалеві руди знайдені й в інших районах республіки.

У Західному Копетдазі є прояви руд бариту, витерита, флюориту, ртуті, однак промислового значення вони не мають.

Хімічні сировинні ресурси. Туркменістан має великі запаси самородної сірки, йоду, брому, кам*яної і калійної солей, сульфату натрію, магнієвих солей, озокериту.

Серед хімічних сировинних ресурсів важливе місце займає самородна сірка. На території республіки відомі два родовища — Дарваза і Сіркозаводськ, де сірка добувалася з 1930 по 1961 р. У даний час видобуток сірки припинений внаслідок дуже високої собівартості.

Йод і бром. Родовище йодобромних вод знайдені на Челекенському півострові й у Небит-Дазі. На їхній базі працюють Челекенський і Небитдагський йодобромні заводи.

Республіка має усі відомі типи родовищ мінеральних солей. У затоці Кара-Богаз-Гол зосереджені величезні запаси розсолів, що є прекрасною сировиною для одержання сульфату натрію, бішофіту, епсомиту. На території республіки розташовані п'ять родовищ кам*яної солі: Куулинське, Окузбулакське, Джебельське (Баба-Ходжинське), Султансанджарське, Гаурдакське. В даний час розробляються родовища в Куули і Джебеле.

На півострові Челекен зосереджені промислові родовища озокериту (гірського воску) — мінералу з групи нафтових бітумів. Розробка ведеться з 1930 р. Видобуток виробляється відкритим (кар'єрним) способом. Озокерит застосовується в медицині, лакофарбовій промисловості, для просочення паперу і тканин, у косметиці. По промислових запасах озокериту Туркменістан займав друге місце в СРСР після України.

Республіка має у своєму розпорядженні найбагатші запаси мінеральної будівельної сировини: цементний і будівельний (у тому числі будівельний і силікатний піски), доломіти, гіпси, ангідриди, глини і лісовидні суглинки, гравійно-піщана суміш для дорожньо-будівельних робіт, вапняк для стенового каменю, вапняк будівельний, магматичні породи, лицювальні матеріали, виробні камені. Найбільш великі родовища цементної сировини розташовані в районі Бахар-дена, Великого Балхана і Безмеїна. В даний час розробляється Безмеїнське родовище, на базі якого працює Безмеїнський цементний завод.

Республіка має у своєму розпорядженні необмежені запаси кварцових піщаників і пісків, придатних для склоробного виробництва. Найбільш значні родовища в Бабадурмазі і Бахардені. Останнє забезпечує сировиною Ашхабадський скляний комбінат.

Найважливішими родовищами гіпсу й ангідриду є Велике Балханське, Копетдагське, Гаурдак-Кугитангське, Бадхизське, Карабильське. Розташовані 35 родовищ цегельних глин, галечників і 15 родовищ гравію (з них експлуатуються п'ять: Небитдагське, Безмеїнське, Ашгабадське, Душакське і Калаїморське), 13 родовищ будівельних пісків; Красноводське родовище білого каменю (гюша).

Земельні ресурси

Загальний земельний фонд Туркменістану (за даними на 1 січня 1999 р.) складає 49403,0 тис. га. У безстроковому і довгостроковому користуванні яких знаходиться 64,8% усіх земель. На частку приходиться 26,7%, лісу — 6,7%, населених пунктів — 0,1%, промисловості, транспорту, курортів, заповідників, що мають несільськогосподарське призначення, — 1,3%, державного водного фонду — 0,4% землі.

З усіх земель, що знаходяться в користуванні в 1999 р., сільськогосподарські угіддя складають 75%. Основну частину загальної земельної площі (72,8%) і велику частину сільськогосподарських угідь держави (97%) займають пасовища (36 млн. га). В основному це пустельні пасовища Каракумів із середньою кормовою продуктивністю близько 1,0—1,3 ц/га, придатні, головним чином, для відгінного вівчарства.

Є величезні резерви для залучення нових земель у сільськогосподарський оборот. Загальна площа придатної для зрошення землі перевищує 6 млн. га, з якої більш 1 млн. га передбачається освоїти в зоні Каракумського каналу після завершення його будівництва. Однак це пов'язано з певними труднощами — водна і вітрова ерозії, вторинне засолення зрошуваних земель, опустелення в пасовищній зоні й ін.

Водні ресурси

Економічний і соціальний розвиток держави призвів до різкого збільшення споживання водних ресурсів. Туркменістан — дуже вододефіцитна держава, де на 1 км2 приходиться лише 0,94 тис. м3 (1999 р.) води в рік, у той час як середня водозабезпеченість території СНД складає 194 тис. м3 у рік на 1 км2. Забезпеченість власними водними ресурсами на душу населення в СНД складає в середньому 16,6 тис. м3 у рік. Цей показник у республіці складає 0,16 тис. м3 у рік, що більш ніж у 100 разів нижче середнього рівня. Посушливий клімат, невисокі гори, паралельно розташовані стосовно вологих повітряних потоків, визначають крайню бідність території Туркменістану водними ресурсами. Гідрографічна мережа розподілена нерівномірно: на більшій частині території республіки (центральна, північна, західна) ріки узагалі відсутні. Сама велика і багатоводна ріка Середньої Азії Амудар'я проходить уздовж східного кордону. Річкова мережа Південного Туркменістану представлена Мургабом, Тедженом, Атреком і малими ріками північно-східного схилу Копетдагу. На території Туркменістану близько 3 тис. водотоків загальною довжиною 14300 км. Русла довжиною менш 10 км складають 95% від загальної кількості рік. Тільки 40 водотоків мають постійний стік. Озера — нехарактерний елемент гідрографії Туркменістану. Вони розташовані в основному в руслі Узбоя, заплавах рік і природних западин. Найбільш великі — Сарикамишське (2200 км2) і прісноводні озера Західного Узбоя (Ясхан, Кара-Тегелек, Топіатан і ін.).

Амудар'я — найбільша водна артерія Середньої Азії, загальна довжина її складає 2520 км, з них 1000 км протікає по території Туркменістану, площа басейну (до Керки)—309 тис. км2, фактичний водозабір — 199,4 тис. км2.

На заході Туркменістан омивають води Каспійського моря - найбільшого на землі безстічного солоного моря (озера), не зв'язаного зі Світовим океаном. Каспійське море витягнуте з півночі на південь майже на 1200 км, середня ширина — 320 км, площа — близько 380 тис. км2, обсяг води — 78 тис. км3. Середня солоність вод — 12,8%. Рівень моря на 28,3 м нижче Світового океану (дані 1980 р.) максимальна глибина — 1025 м. На східному туркменському узбережжі (від мису Суе до гирла р. Атрек) розташовані такі великі затоки, як Кара-Богаз-Гол, Красноводська, Північно-Челекенська, Південно-Челекенска, Туркменська. На захід Туркменської затоки знаходиться один зі значних островів Каспію — о. Огірковий.