Взаємодія транспортного комплексу України з транспортними системами закордонних держав

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить більше ніж 4,4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світловідбивною обстановкою – 3,9 тис, км. Основні водні артерії – Дніпро та його притоки Прип’ять і Десна, Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ділянки Дністровського лиману загальною протяжністю більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням – 140 км [12, c.278].

Усі інші судноплавні річки за транспортним використанням належать до малих річок. Малі річки використовуються переважно для перевезення будівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у розміщенні продуктивних сил не відіграють.

Основу річковою транспорту України становить акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», яка складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць. Річковий транспорт України системою каналів зв’язаний з річками сусідніх держав: Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з’єднується з бассейном Вісли, Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море. Основні вантажо-розвантажувальні роботи здійснюються в таких річкових портах, як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук, Черкаси, Нікополь, Чернігів, а також Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове. В названих портах річковий транспорт працює у тісному взаємозв’язку із залізничним і морським транспортом. Завдяки використанню суден типу ріка-море вантажі перевозяться по Дніпру, Чорному морю. Дунаю і далі в річкові порти Румунії, Болгарії, Угорщини, Австрії, Німеччини, по Чорному і Середземному морях – в морські порти Туреччини, Греції, Італії,Франції, Ізраїлю та інших країн Середземномор’я.

Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збільшити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв’язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів, поглибити фарватери ряду рік, пом’якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні, вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.

2.4 Повітряний транспорт

Повітряний транспорт - наймолодший і найбільш швидкісний, од­нак поки що дорогий. Поряд з перевезеннями вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення, а також аерофотозйомки, хімічну об­робку посівів та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші авіапорти України - Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферо­поль, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

У післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали в Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Мико­лаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.

Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

У 2004 році авіаційним транспортом України біло перевезено 0,1 млн. т. вантажів (що складає 0,01% від загального обсягу вантажних перевезень) та 3,1 млн. пасажирів [10, c.21].

Нині у сфері авіаційного транспорту України 97 реєстрових авіакомпаній, які мають сертифікат експлуатанта, 51 з них має право перевозити пасажирів. З 1992 р. Україна входить до Міжна­родної організації цивільної авіації, має договори з 46 країнами світу, 45 зарубіжних компаній здійснюють 160 рейсів за тиждень. Українські літа­ки підтримують постійний зв'язок з 45 країнами світу [1, c.14].

Головна державна компанія - «Авіалінії України», до якої нале­жать 27 авіазагонів, 105 аеродромів та підприємства з ремонту авіатехніки. Створено також компанію «Міжнародні лінії України» за участю інозем­ного капіталу (ірландська лізингова компанія Джі-Пі-Ей, якій належать 11,3% акцій) [там же, c.14].

Повітряний транспорт перевозить переважно пасажирів. Із здобут­тям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та багатьох інших країн. Особливого значення набувають авіаційні перевезення через м. Київ, повітряні ворота країни, що є найсприятливішими для Європи та Америки. Здійснюється регулярне міжнародне пряме авіасполучення з Амстердамом, Барселоною, Берліном, Брюсселем, Віднем, Лондоном, Мадридом, Манчестером, Москвою, Мюнхеном, Парижем, Римом, Франкфуртом-на-Майні, Цюрихом та іншими. Кількість прямих міжнародних авіаліній постійно зростає. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном та Тель-Авівом.

Обмежена кількість паливно-мастильних матеріалів, зменшення частоти польотів на короткі відстані, сучасна та­рифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Лу­ганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

Технічно поновити повітряний флот передбачається за рахунок лі­таків Ту-204, Ту-154 М, В, ЯК-42, Іл-114, літаків Boeing та Aerobus. Особливі сподівання пов'язані із створенням вітчизняного аеробуса Ан-218, який за основни­ми параметрами наближається до найкращих західних зразків авіатехніки.

Завданням подальшого розвитку повітряного транспорту України є збільшення загального обсягу перевезень, спорудження нових та рекон­струкція ряду старих аеропортів та ін.

Розділ 3. Транзитний потенціал України та зв`язок транспорту України з транспортними системами закордонних держав

Україна в європейсько-азіатському транспортно­му просторі представлена всіма видами транспорту. Розвиток транспорту в країні обумовлений її гео­графічним положенням, зокрема розміщенням у центрі Європи. Через Україну з давніх-давен прохо­дили торговельні шляхи із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Кожний період історико-економічного розвитку на­клав свій відбиток на формування транспортної системи Ук­раїни, і взагалі транспорт в Україні розвивався паралельно і взаємопов'язано з відповідними процесами в Європі. Нині транспортна мережа в Україні – це розвинута система транс­портного сполучення між населеними пунктами й об'єктами гос­подарського призначення для всього євразійського материка.

Транспортний комплекс України має тісні зв’язки з транспортними системами багатьох країн Європи та Азії.

Основні торгові й транспортні шляхи через Україну нині з'єднують і в перспективі з'єднають:

– країни Центральної Європи і країни СНД з вико­ристанням двох основних ходів – Чопського і Мостиського, а також Ягодинського та Рава-Руського, що розвиваються досить активно;

– країни Південної Європи, Близького Сходу, а в пер­спективі й Африки і країни СНД з використанням Ренійського і Вадул-Сирецького ходу, а також Ренійського та Унгенського через територію Молдови;