Словник економічних термінів

СЛОВНИКЕКОНОМІЧНИХТЕРМІНІВ

Абсолютна перевага — здатність країни виробляти товари чи пос­луги ефективніше за інші. Див. Порівняльна перевага.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори — сукупність важелів державного регулювання економіки (податків, бюджетних видатків тощо), здатних пом'якшувати коливання ділової активності і пере­пади у доходах фірм та людей.

Адаптивні очікування (сподівання) — прогнози щодо невизначених змінних (ставок податків, темпів інфляції). Раціональні А. О. не є упередженими і грунтуються на наявній інформації. А. О. виникають, коли прогнози людей формуються на основі поведінки в минулому.

Адміністративні (негнучкі) ціни — різновид цін, що встановлю­ються державою і утримуються сталими протягом певного часу.

Адміністративно-командна (командна, централізовано-планова, ко­муністична) система — спосіб економічної організації суспільства, за якого всі проблеми вирішуються централізовано державними органа­ми. Головні риси АКС: державна власність на ресурси, бюрократи­зація та монополізація економіки, адміністративне ціноутворення, зрівняльний розподіл життєвих благ та панування номенклатури.

Альтернативна вартість (вартість втраченої можливості) - вартість за найкращої альтернативи, від якої відмовилися.

Амортизація — відшкодування у грошовій формі вартості капі­тальних благ, яка відповідає їх зношенню (фізичному — внаслідок використання у виробництві і моральному — внаслідок здешевлен­ня наявних машин і механізмів або виникнення продуктивніших їх аналогів).

Аналітична економія — мислене відображення економіки, її вза­ємозв'язків і закономірностей; вивчає поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмежених ресурсів; є наукою про вибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволення своїх потреб у сучасному і майбутньому.

Антитрестівське законодавство — сукупність нормативно-правових актів країни, які забороняють таємні угоди між фірмами, монополізацію ринків, що дають змогу підвищувати ціни і обмежувати конкуренцію.

Багатство (майно) — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів (всі активи мінус пасиви), якими володіє нація, особа чи фірма у певний проміжок часу.

Баланс поточних операцій (поточний рахунок) — розділ платіжно­го балансу країни, який відображає її експорт та імпорт, невидимі операції та деякі інші статті.

Балансовий звіт — баланс фінансового стану фірми на певну да­ту; відображає активи в одному підрозділі, пасиви — у другому.

Банк комерційний — комерційне підприємство, яке здійснює розра­хункові операції, надає різноманітні послуги (трастові, фондові тощо) та позики іншим підприємствам і населенню. Див. Центральний банк.

Банківські операції — операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні (залучення депозитів) і активні (надання кредитів) операції.

Банківські резерви — частина депозитів, яку банк відкладає готів­кою у касі чи як безпроцентні вклади у Центральному банку.

Банкрутство — неспроможність фірм, установ, фізичних осіб здійснювати платежі за борговими зобов'язаннями, яку засвідчує судова інстанція.

Бартер — безпосередній (без використання грошей) обмін одно­го товару на інший.

Безготівкові гроші — записи на рахунках у банках.

Безробіття — ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися б працювати за наявну заробітну плату, не можуть знай­ти роботу. Основні види Б: фрикційне (внаслідок зміни місця робо­ти або пошуків першого її місця); структурне (пов'язане з розбіж­ністю попиту і пропозиції робочої сили у різних галузях); циклічне (через періодичні спади ділової активності). Структурне та циклічне Б разом становлять вимушене Б.

Бідність — у сучасній економіці застосовується поняття «межа бідності», яка вимірюється прожитковим мінімумом. Сім'ї, доходи яких нижчі від цієї «межі», живуть у бідності.

Бюджетний дефіцит — надлишок видатків державного бюджету над надходженнями до нього; звичайно фінансується шляхом позик (інший шлях — емісія грошей); рівень дефіцитності бюджету обчис­люється як процентне відношення дефіциту до ВВП.

Бюджетний надлишок — перевищення надходжень до державно­го бюджету над його видатками.

Валові (загальні) витрати — сума постійних і змінних витрат фірм за короткостроковий період.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вартість річного обсягу кінце­вих товарів і послуг, вироблених у межах державної території країни з ресурсів, що належать як резидентам даної країни, так і іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених з ресурсів, що належать ре­зидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси розмішені, у цій країні чи за кордоном.

Валюта (іноземна валюта) — гроші або інші фінансові інструмен­ти, які застосовуються країнами у міжнародних розрахунках. Розріз­няють вільно конвертовану валюту (обмінюється без перешкод на ін­ші валюти), частково конвертовану (обмінюється за певних обме­жень) та замкнуту (коли обмін на інші валюти блокований).

Валютні ресурси — частина золотовалютних резервів країни у вигляді валют інших країн, СДР, які країна використовує у міжна­родних розрахунках, стикаючись з труднощами платіжного балансу.

Валютний кошик — фіксований набір валют, який використову­ється для вимірювання середньозваженого курсу окремих валют.

Валютний курс — ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої. Розрізняють європейське (пряме) та британське (непряме) обчислення валютного курсу.

Валютний ринок — місце, де взаємодіють продавці та покупці (насамперед великі комерційні банки) валюти як особливого това­ру, щоб визначити її ціну і кількість.

Вексель простий — боргове зобов'язання, яке видається пози­чальником грошей на ім'я кредитора; містить дані про місце і час видачі, суму зобов'язання, місце і час платежу.

Вертикальна (горизонтальна) інтеграція — поєднання в одній фірмі різних галузей виробництва, які є послідовними стадіями тех­нологічного процесу (вертикальна); поєднання в одній фірмі ви­робництв різнорідної продукції на одній технологічній основі (гори­зонтальна інтеграція).

Взаємодоповнювані товари або послуги — товари або послуги, які споживаються разом (тенісні ракетки, ліва та права шкарпетки).

Відкрита економіка — економіка країни, пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів. Для закритої еко­номіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків або незначний їх розвиток.

Відрядна форма оплати праці — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.

Вільна торгівля (фрітредерство) — зовнішньоекономічна політи­ка, за якої держава не втручається у торговельні відносини з інши­ми країнами.

Видатні економісти.— Основоположником аналітичної економії як самостійної науки є Адам Сміт (1723—1790 рр.). Застосувавши у своїй головній праці «Дослідження про природу і причини багатст­ва народів» (1776 р.) метод наукової абстракції засновника школи трудової вартості В. Летті (1623—1687 рр.), він розвинув ідею бать­ка французької фізіократії Ф. Кенса про природний порядок в еко­номіці і роль вільної конкуренції для її нормального розвитку, за­клавши основи класичної теорії ринкової економіки. Продовжува­чем справи А. Сміта став Д. Рікардо (1772—1823 рр.), який у творі «Початки політичної економії та оподаткування» (1817 р.) заснував граничний аналіз і розвинув теорію порівняльних переваг, які зали­шаються актуальними й сьогодні. На основі критичного переосмис­лення теорій А. Сміта і Д. Рікардо, їх попередників і послідовників, з'явилася надзвичайно струнка, але не придатна для практичного застосування економічна система К. Маркса (1818—1883 рр.), яка була розвинута у відомому «Капіталі», де капіталізму і ринковій еко­номіці передрікалася загибель через їх суперечливу природу і поси­лення експлуатації найманої праці.