Система національних розрахунків

ЗМІСТ

1. Система розрахунків

2. Умови і принципи організації безготівкового платіжного обороту

3. Форми безготівкових розрахунків

4. Платіжний баланс. Його загальна характеристика та структура

5. Баланс ринку праці

6. Баланс грошових доходів і видатків населення України

7. Використана література

СИСТЕМА РОЗРАХУНКІВ

Своєчасне й повне погашення боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема. Тому кожна держава багато уваги при­діляє організації грошового обігу, створює різні платіжні системи, нормальне функціонування яких забезпечують банки.

Грошові платежі здійснюються за допомогою готівки та в безго­тівковій формі. Сукупність усіх грошових платежів, незалежно від їхньої форми, складає грошовий, або платіжний, оборот. Основну частину його (близько 80%) становить безготівковий оборот — та час­тина платіжного обороту, яка проводиться за рахунками в банках.

Сфери застосування готівкових та безготівкових платежів чітко визначені в законодавчому порядку. Платежі, що здійснюються за допомогою готівки, використовуються в процесі взаємовідносин го­сподарських організацій із населенням, обслуговують рух його гро­шових доходів та витрат. У розрахунках між суб'єктами господар­ської діяльності майже всі господарські платежі (крім дрібних) здійснюються безготівковим переказуванням коштів із рахунка пла­тника на рахунок одержувача.

Безготівкові розрахунки обслуговують господарські взаємо­відносини суб'єктів господарювання між собою та з фінансово-кредитними установами. Відтак усі безготівкові платежі поділяють­ся на розрахунки за товарними й нетоварними операціями. До пер­ших належать платежі, безпосередньо пов'язані з одержанням про­дукції, виконанням робіт і наданням послуг; до других — платежі в бюджет, погашення заборгованості за кредит, страхові платежі та інші зобов'язання.

Існують ще й інші способи платежів, наприклад, планові, коли розрахунки проводяться не за кожну поставку матеріальних ціннос­тей, а за певний період (виходячи з плану поставки), або залік взаєм­них вимог, коли борги суб'єктів господарювання взаємно погашаю­ться і тільки різниця переказується на рахунок кредитора.

УМОВИ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВОГО ПЛАТІЖНОГО ОБОРОТУ

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожно­го суб'єкта підприємницької діяльності зокрема, є організація без­готівкових розрахунків у господарському обороті.

Організація безготівкових розрахунків має сприяти процесу від­творення, тобто відповідати конкретним вимогам розвитку економі­ки. Головна з них — забезпечувати своєчасне отримання кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та на­дані послуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розра­хунках. Водночас організація розрахунків має забезпечувати умови для взаємного контролю постачальника й покупця за дотриманням господарських угод та банківського контролю за правилами розра­хунків згідно з чинними інструкціями та законодавством.

Організація безготівкових розрахунків нині базується на таких принципах:

1. Кошти юридичних осіб підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в касах (у межах встановле­ного банком ліміту) та норм витрат з виторгу, установлених чинним порядком ведення касових операцій у господарстві України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банки переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунка підприємства списуються з розпорядження його власника (за винятком випадків, установлених законами Украї­ни), а також на рішення суду (арбітражного суду) та за виконавчими записами нотаріусів. У випадках, передбачених чинним законодавст­вом, із рахунків підприємств здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

4. Підприємства самостійно вибирають (}юрми розрахунків та за­кріплюють їх у договорах та угодах з банками. Банки можуть про­понувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку дія­льності своїх клієнтів та виходячи із конкретних ситуацій, які виникатимуть у процесі розрахунків.

5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їхні розпорядження щодо переказування коштів із рахунків.

6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближе­ним до відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Взаємні претензії щодо розрахунків між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів:

— платіжних доручень;

— платіжних вимог-доручень;

— чеків;

— акредитивів;

— векселів;

— платіжних вимог;

— інкасових доручень (розпоряджень).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто­совуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Безготівкові роз­рахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання платіжних кар­ток визначається Національним банком України.

Порядок оформлення розрахункових документів

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у папе­ровій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та містити (залежно від їхньої форми) такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

в) найменування платника та одержувача коштів (офіційні ско­рочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їхні ідентифі­каційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і органі­зацій України (щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери, котрі проставляють на підставі відповідних документів податкових орга­нів), номери рахунків в установах банку;

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу, написану цифрами та літерами;

е) призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назва законодавчого акта, що дає право на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів (дата, номер і відповідний пункт);

є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відпові­дальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без по­датку на додану вартість».