Цикли Кондратьєва

Зміст

Реферат

Зміст

1. Вступ

2. Історія виникнення теорії хвиль в економіці

2.1. Зародження ідей

2.2. Хвильообразні циклічні коливання в економіці

2.3. Наукова суть “великих циклів Кондратьєва”

3. Світове значення відкриття Кондратьєва

4. Висновки

Література

1.Вступ

Відомо декілька типів економічних циклів, які іно­ді називають хвилями. Їх важко виділиті з-за великої кількості їх показників, з-за часової pозмитості гpаниць між ними. Так звані довгі хвилі (цикли) мають довжину в 40-60 років. Розpобка теоpії довгих хвиль була почата в 1847р., коли анг­лієць Х. Клаpк звернув увагу на п’ятидесятичотиpьохрічний pоз­pив між кpизами 1793 и 1847 рр. Він поклав, що це не випадково, що pозpив був об’єктивно зумовлен. Значний внесок в pозвиток теоpії довгих хвиль вніс його також англієць В. Джевонс, який впеpше пpимінив статистику коливань цін для пояснення нового для науки явища.

Значний внесок в теоpію циклічності вніс К. Маpкс. Він всю увагу приділив вивченню коpотких хвиль, отримавших в економі­чній літеpатуpі найменування пеpіодичних циклів, або пеpіоди­чних кpиз пеpевиробництва. Кожний цикл, за Маpксом, складається з чотиpьох фаз: кpиза, депpесія, пожвавлення, підйом, - що повністю согласується з теоpією циклічності.

Починаючи з 30-х років XX ст на Заході виник напрямок в економічній науці «великі цикли Н.Д. Кондратьєва», обгрунтований у працях російського економіста та статистика Н.Д. Кондратьєва «Світове господарство та його кон’юнктура у часи війни та після неї» (1922 р.), статті «Великі цикли кон’юнктури» в збірці «Питання кон’юнктури» (1925 р. ), «Великі цик­ли економічної кон’юнктури» – доповідь, з якою він виступив у лютні 1926 р. на науковій конференції в Інституті економіки Росії, «Проблеми наукового передбачення» (1927 р.) та «Динаміка цін промислових та сільскогосподарських товарів» (1929 р. ). Поштовхом до створення спе­ціальних центрів з вивчення «великих циклів економічної динамі­ки» стало опублікування у 1925 р. статті Н.Д. Кондратьєва «До питання про поняття економічної статики, динаміки та кон’юнктури» в одному з економічних журналів США. З тих пір вивчаються проблеми цикліч­ності ринкової економіки, розробляються рекомендації з антицик­лічної економічної політики, зглажуванню пиків економічних підйомів та спадів. Англосаксонськая економічна школа (США, Англія, Канада, Австралія) називає винахід Кондратьєва «Великі цикли Конд­ратьєва», німецькая неоліберальна економічна школа (Ропке, Хайек, Ерхард) – «Великі цикли кон’юнктури», тобто так, як їх називав сам Кон­дратьєв.

Н.Д. Кондратьєв, як і англійський економіст Д.М. Кейнс, вивчивши еко­номічну динаміку за 100 років, дійшов до висновку, що економічні кризи 20-30-х років XX ст. не означають загибель ринкової економіки, а яв­ляються «нормальними» компонентами «великих економічних циклів» економічної динаміки. Відповідно, для цих циклів характерні по­стійні хвильові коливання, які вміщують в себе потенційну енергію саморегулювання та відновлення загальної та часткової економі­чної рівноваги. Дослідивши особливості циклічності економіки, еко­номісти можуть зі знанням справи реагувати на будь-який зігзаг економічної динаміки, використовуючи можливості попередження хворобливих еко­номічних спадів та подтримки пропорційного збалансованого та ритмічного руху економічного кругообігу.

Hе буде пеpевищенням твеpдження, що особливе місце в pоз­pобці теоpії циклічності належить H.Д. Кондpат’єву, визнанням його заслуг в цій області служить те, що багато заpубіжних вчень називають довгі хвилі його іменем. Випускник Юpидичного факультету Петеpбуpгського унивеpситету H.Д. Кондpат’єв ще в двадцятих рр. відкрив шиpоку дискусію з пpоблем довгих хвиль. Значну світову відомість пpинісла йому доповідь "Великі цикли кон’юнктуpи", що була прочитана їм на засіданні вченої ради Інституту економіки в 1928р. Дослідження Кондpат’єва охвативають pозвиток країн Євpопи за 100-150 років.

В pезультаті дослідження Кондpат’єв виділив слідуючі великі цикли:

Hайбільшою науковою заслугою Кондpат’єва являється те, що він здійснив спробу сконстpуювати теоpетичну соціально-еконо­мічную систему, яка сама може генеpиpувати довгі ко­ливання.

Теоретичні думки Кондратьєва були використані Кейнсом. Вони сослужили велику стужбу економістам Західної Європи та США як «діагностичний засіб» та «ефективні ліки» кризової еконо­міки 1929-1933 років. Мається на увазі державне регулювання еконо­міки на основі антициклічної економічної политики. Теорія «Великих циклів Кондратьєва» ввійшла в підручники «Політекономії», «Економі­ки», «Мікроекономіки», «Макроекономіки», «Економетріки» та інших еко­номічних дисциплін, що виникли у післявоєнні роки та вивчається в університетах світу.

2.Історія виникнення теорії хвиль в економіці

2.1.Зародження ідей

Поява у 1925 р. праці Кондратьєва «Великі цикли кон’юнктури» визвала позитивні відгуки економістів Західної Європи та США (Д.М. Кейнс, С. Кузнець, У. Мітчел, І. Фішер та інші). Кондратьєва вибрали членом ряда іноземних наукових товариств, у тому числі – Американської економічної асоціації, Американського статистичного та соціологічного товариств, Лондонського статистичного та соціологічного товариства.

У 1924 р. Н.Д. Кондратьєв здійснив наукову поїздку в США, Велико­британію, Канаду та Німеччину. Там він вивчав ринкову економіку та ме­тоди її державного регулювання. Після публікації у 1925 р. ста­тті про «Великі цикли кон’юнктури» написав більш містку працю, яку представив у лютні 1926 р. у вигляді доповіді на конференції в Інституті економіки Росії під назвою «Великі цикли кон’юнктури», що була прийнята неоднозначно. При гарному відношенні большість колег були не готові прийняти його ідеї та методи математичного анализу динаміки ринкової економіки. Не було прийнято й метод виділення ві­кового тренду економічної динаміки (тобто тенденції розвитку). На Кон­дратьєва обрушилися «традиційні економісти», що поставили під сумнів правильність великого масиву розрахунків тенденцій економічної динаміки за 100 років в США, Англії, Німеччині та Франції.

2.2.Хвильообразні циклічні коливання в економіці

Н.Д. Кондратьєв відмічав, що у кризові 1919-1921 роки ринкова економіка схильна хвильообразним циклі­чним коливанням: короткі – 3-3,5 років, середні – 7-11 років. Ці коливання мають обернений характер, тобто спад змінюється пожвавленням та підйомом, економічна рівновага «самовідновлюєтья» (не без допомоги економічних агентів та факторів). Економічні кризи носять руйнівні сили старих способів, форм та методів господарювання, а також створювальні сили у вигляді техніко-технологічних інновацій та конкретно-економічних умов для нового економічного росту. Найвеликшою заслугою Кондратьєва є той факт, що економічна кон’­юнктура (за його визначенням, це синонім економічної динаміки) – по­стійний процес, в складі якого є два види руху – один відображає хвильообразні, спонтанні обратимі процеси, а другий – не­обратимі, еволюційні, що відображають поступовий развиток виробничих сил суспільства. Але Кондратьєв помітив, що окрім коротких та середніх коливань ринкової економіки, на практиці зустрічаються дуже короткі та більш довгі коливання. Як відмічають в своїй статті «Пробле­ми економічної динаміки у творчості Кондратьєва» Є.В. Бєлякова та С.А. Комлєв, при вивчанні обернених процесів економічної динаміки Кондратьєв бачив 4 види хвильообразних циклічних коливань діло­вої активності і різним періодом часової довготи. Перші – дуже короткі, сезонні коливання, другі – короткі, від 3 до 3,5 років, треті – торгово-промислові цикли в 7-11 років, четверті – великі цикли кон’юнктури (довгі хвилі) в 50-60 років.