Класична теорія міжнародної торгівлі

Другий графік

SB - максимальний рівень виробництва товару у в умовах вільної торгівлі

DB – споживання в умовах автаркії

OSB – рівень виробництва товару у в країні В (рівень виробництва товару х дорівнює нулю).

СВ – рівень споживання.

OR – рівень споживання товару у.

ON – рівень споживання товару х.

RSB - експорт товару у.

RCB – імпорт товару х.

SBRCB – торгівельний трикутник країни В.

Давід Рікардо писав, що співвідношення цін на світовому ринку повинно задовольняти наступну умову: рівноважні умови міжнародної торгівлі мають забезпечити збалансованість торгівельних потоків між країнами. Вартість обсягу експорту країни А дорівнюють вартості обсягу імпорту країни В і навпаки.

Правило Вальрасса:

Імпорт – експорт + чисті платежі дивіденди = чисті активи країн.

Чисті активи країн = активи нерезидентів – активи закордоном.

Графік. Відносні світові ціни після вступу у міжнародну торгівлю.

Q1 – обсяг виробництва товару 1 країною І

Q2 – обсяг виробництва товару 2 країною І

Q’1 – обсяг виробництва товару 1 країною ІІ

Q’2 – обсяг виробництва товару 2 країною ІІ

Міль: відносна ціна на світовому ринку на товар буде знаходитись між відносними внутрішніми цінами на цей товар у країнах.

Припустимо, що перша країна має відносну перевагу у виготовленні першого товару: і RD – відносний попит на товар, а RS – відносна його пропозиція. Відносна пропозиція першого товару залежить від відносних цін та відносної світової ціни. Теоретично можливо декілька варіантів.

1. Якщо світова ціна менша ніж відносна ціна на цей товар в першій країні, то цей товар взагалі не буде вироблятися, бо продавати його з прибутком нема куди, адже в світі лише дві країни. Обидві країни будуть спеціалізуватися на виробництві другого товару. (Графік відносно пропозиції товару 1 відсутній).
2. Якщо відносна світова ціна на товар 1 дорівнює його відносній ціні в країна І, то це означає, що працівники в країні І отримують таку ж ціну за товар 1, як і за товар 2. тому їм все одно, який з двох товарів виробляти. (Нижня горизонтальна частина графіка відносної пропозиції RS.) Країна І вироблятиме товари 1 і 2, а країна ІІ – товар 2.
3. Якщо відносна світова ціна на товар 1 більша його відносної ціни в країні І, то остання буде спеціалізуватися на виробництві товару 1. В той же час, доки світова відносна ціна товару 1 менша його відносної ціни в країні ІІ, країна ІІ буде спеціалізуватися на виробництві товару 2 (вертикальна частина кривої відносної пропозиції RS). Оскільки кількість трудових ресурсів в кожній країні обмежена, то при спеціалізації країни І на виробництві товару 1 обсяг його виробництва складає і при спеціалізації країни ІІ на товарі 2 обсяг його виробництва складає . Тому, відносний обсяг світової пропозиції першого товару складає .
4. Якщо відносна світова ціна товару 1 дорівнює його відносній ціні в країні ІІ, то країні ІІ байдуже, який товар виробляти : і за товар 1, і за товар 2 вона отримає рівну ціну (верхня горизонтальна частина відносної пропозиції). Країна І спеціалізується на виробництві товару 1, ІІ країна – на товарах 1 і 2.
5. Якщо відносна світова ціна товару 1 більша за його відносну ціну в країні ІІ і тим паче вища ніж в країні І, то обидві країни будуть спеціалізуватися на виробництві тільки товару 1, а товар 2 взагалі не буде вироблятися. Графік відносної пропозиції товару 1 прагне до нескінченності.

Таким чином крива відносної пропозиції являє собою лінію з двома горизонтальними відрізками, на яких відносна світова ціна дорівнює відносним внутрішнім цінам, і одним вертикальним відрізком, який показує, що обидві країни спеціалізуються на виробництві одного з товарів (ІІ країна – 2 товар, І країна – товар 1).

Крива відносного попиту показує ефект заміщення одного товару другим. Чим більше зростає крива пропозиції, тим менше купують товар. Якщо відносний попит перетинає лінію відносної пропозиції в межах вертикального відрізку, тоді кожній країні вигідно спеціалізуватися на товарах, у виробництві яких вона має відносну перевагу. Якщо відносний попит перетинає горизонтальну частину лінії відносної пропозиції, то в даному випадку немає сенсу торгувати цим країнам.

Порівняльні переваги у випадку множинності товарів

Маємо:

1. Дві країни А і В.

2. Кожна країна має один фактор виробництва – праця.

3. А і В мають можливість виробляти та споживати велику кількість товарів n різноманітних благ .

4. Технологія може бути охарактеризована витратами праці. ali - ресурсний коефіцієнт країни А на окремий товар і. bli – ресурсний коефіцієнт країни В на окремий товар і.

5. Для аналізу торгівлі введено ще одну умову. Для кожного товару можемо ввести - затрати праці в країні А до затрат праці в країні В.

6. Номер товару відповідає величині .

Механізм торгівлі залежить від співвідношення зарплати в країні А до зарплати в країні В.

W – зарплата в країні А.

W* – зарплата в країні В.

Правило розподілення всесвітнього обсягу виробництва: Любий товар, для якого буде вироблятися в країні А, а любий товар, для якого , буде вироблятися в країні В, тобто там де це дешевше.

Витрати любого товару, припустимо товару і, - це затрати праці на одиницю продукції помножені на ставку заробітної плати. Тоді, витрати виробництва товару і в країні А буде: , а витрати виробництва товару і в країні В дорівнюватимуть .

Дешевше буде виробляти цей товар в країні А, якщо:

Країна В буде виробляти товар і, якщо:

Розрив в цьому ряду в точці, яка відповідає співвідношенню заробітних плат в обох країнах ряду і дає спеціалізацію в кожній країні.