Екологічна ситуація в Україні

По сейсмічному районуванню території України близько 120 тисяч квадратних кілометрів її з населенням близько 11 млн. чоловік знаходиться в зоні можливих землетрусів силою 6 – 9 балів (по 12 бальній шкалі MSK). Крім того за даними фахівців, підтоплення, селі і карсти приводять до підвищення сейсмічності на 1 – 3 бали [2].

На 60% території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі на 27% виявляється відкритий карст (лійки, колодязі, прірви, обриви).

Зрушення характерні для зон тектонічних утворень, високих терас, ухилів ерозійних систем, рік і водоймищ. Торік найбільші утрати від зрушень понесли Дніпропетровська (35 млн. грн.), Луганська (22 млн. грн.) і Чернівецька (близько 20 млн. грн.) області.

Абразивним процесам подверженно 2630 км морських берегів і 1200 берегів водосховищ, що приводить до втрати щорічно сотень гектарів коштовних замілин.

В Україні підтоплено 900 тис. гектарів земель (15% територій) через глобальне потепління та існування сухих і вологих періодів: втрати води з водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація чи погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів, зменшення випарів у зв'язку з асфальтуванням, і т.д.

Підйому ґрунтових вод сприяє система водосховищ Дніпровського каскаду, що приводить до підтоплення прилягаючих територій.

Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало ­будівництво дренажних споруджень: у зоні впливу Північно-Кримського каналу — підтоплено 96 тис. гектарів, Каховської зрошувальної системи — 5,1 тис. гектарів, Каланчацкой — 9,1 тис. гектарів [ 2].

Підтоплення значних територій України є результатом безгосподарного відношення до них, а це у свою чергу приводить до забруднення вод, підвищення вологості і погіршенню санітарного стану територій, засоленню і заболоченню ґрунтів, зниженню врожайності сільських угідь, виникненню зрушень, осідання, карст, обвалів.

Більш 10 млн. гектарів території України займають ліси і торфовища, а щорічно виникає 3,5 тисячі природних пожеж, що знищують більш 5 тис. гектарів лісу. Близько 90% лісових пожеж виникають у 10 - кілометровій приміській зоні, з них 60% — у 5-кілометровій зоні, у 90% випадків причиною яких є чи необережність зловмисність людини.

На значній території України існує небезпека виникнення інфекцій через їхню здатність десятки років існувати в навколишнім середовищі, передаючи збудників хвороб людині через тварин, воду, ґрунт.

3. Аналіз реалізації природних загроз і прогноз їхнього розвитку

Виникнення надзвичайних природних ситуацій є в основному неконтрольованим процесом, але існує ряд факторів, що сприяють їхніму виникненню [3]. До них відносяться:

— збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище;

— аномальні зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери і літосфери;

— висока урбанізація територій, нераціональне розміщення об'єктів господарської діяльності;

— неефективність чи відсутність моніторингу компонентів природного середовища;

—низька вірогідність прогнозування небезпечних природних явищ;

— відсутність чи поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих захисних споруджень;

Таким чином, на території України можливе виникнення небезпечних і стихійних явищ широкого спектру метеорологічних, гідрологічних, геологічних. Безперечним є факт глобальних змін клімату.

4. Аналіз стану галузі техногенних загроз

Недосконала структура господарства України десятиліттями формувалася без урахування об'єктивних потреб населення й екологічних можливостей її конкретних територій. Морально застаріле і фізично зношене устаткування обумовило інтенсивне використання енергії, води, інших ресурсів територій і практично неконтрольовані викиди забруднюючих речовин в усі компоненти природи. Таким чином, на сьогоднішній день для країни фактично сформоване положення виробництва є головним чинником, що формує рівень техногенно-экологической безпеки.

Сучасні тенденції розвитку народного господарства такі: використання потенційне небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення екологічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій з підвищеною погрозою природних катастроф. Перевага доцентрових тенденцій у розміщенні виробництва і населення, у свою чергу, приводить до концентрації економічного і соціального життя у великих містах [4].

Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація, колосальні промислові комплекси, частіше потенційно небезпечні, розвинена система транспортних комунікацій у тому числі нафте-, газо- і продуктопроводів, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у виробництвах значних кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує імовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, що несуть загрозу природному навколишньому середовищу і людині.

Розподіл надзвичайних ситуацій техногенного характеру по видах за період 1997—2000 років представлено в таблиці 1[4].

Таблиця 1

Надзвичайні ситуації техногенного характеру

: