Гнійні захворювання пухкої сполучної тканини

повому перерізуванню сфінктера ліквідується отвір нориці і не розви­вається неспроможність сфінктера.

У післяопераційний період хворі одержують невеликі дози антибіотиків, настій опію (по 5—6 крапель тричі на добу). Дренажі міняють через 2—3 доби.

Паранефрит (paranephritis) — гнійне запалення пухкої сполучної і жирової тканини, які оточують нирку.

Причиною паранефриту частіше є перехід інфекції з нирки на навколо-ниркову клітковину при піонефрозі, туберкульозі, абсцесах кіркової речови­ни нирки. Інфекція в паранефральну клітковину може проникнути і при ко­лото-різаних або вогнепальних поранен­нях нирки, із гнійних осередків у орга­нах черевної порожнини (гострий апен­дицит, холецистит, перфорація товстої кишки). Можливий і метастатичний шлях перенесення інфекції.

Збудниками інфекції частіше є ста­філококи, кишкова паличка, анаероб­на інфекція.

На паранефрит хворіють переважно люди віком 20—40 років, частіше чо­ловіки.

Захворювання починається із сероз­ного набряку навколониркової клітко­вини. Через деякий час настає фаза запальної інфільтрації, яка закінчуєть­ся гнійним розплавленням і секвестра­цією жирової тканини. Гній може по­ширюватися вниз по великому попере­ковому м'язу і утворювати так званий псоас-абсцес.

На тлі основного (частіше нирково­го) захворювання у хворих раптом з'яв­ляються сильний біль у поперековій ділянці, озноб, до 40 °С піднімається температура тіла. Біль посилюється під час вдиху і іррадіює в плече і ногу. Стають жовтими склери, різко по­гіршується загальний стан хворого.

Під час пальпації живота і попере­кової ділянки визначають напруження м'язів і болючість. Симптом Пастер-нацького (ребром долоні легенько сту­кають по поперековій ділянці, що підсилює біль) позитивний. Підшкір­на основа в поперековій ділянці набряк­ла і трохи ущільнена. Згодом у підребер'ї або трохи нижче починає прома­цуватися щільний болючий нерухомий запальний інфільтрат. Поперекова ділянка випинається, шкіра стає гіпе-ремійованою. Після опускання гною по великому поперековому м'язу визна­чається псоас-симптом на боці уражен­ня (зігнуту в кульшовому суглобі ногу неможливо розігнути).

У крові чітко виражені запальні змі­ни. Сеча в нормі. Лише у тяжких випад­ках, з вираженим септичним перебі­гом захворювання, можуть спостерігати­ся помірна альбумінурія і циліндрурія.

Під час рентгенологічного дослід­ження визначають розлите гомогенне затемнення із зникненням контурів ве­ликого поперекового м'яза.

Уточнити діагноз допомагає пунк­ція поперекової ділянки. Паранефрит може давати чимало небезпечних для життя ускладнень, які пов'язані з про­риванням гнояка в черевну (перитоніт) і плевральну (гнійний плеврит) порож­нини, сепсис.

Лікування паранефриту переважно хірургічне — розтин флегмони і дрену­вання порожнини її.