Гнійні захворювання пальців

Піднігтьовий панарицій є наслідком травмування і інфікування дистального краю нігтя (піднігтьового ложа). Причиною його є різні задир­ки, уколи, дрібні травми. Піднігтьо­вий панарицій може бути первинним (звичайно процес починається з піднігтьового панарицію) і вторинним (інфекція під ніготь потрапляє за на­явності пароніхії).

Клінічна картина характеризується появою пульсуючого болю в пальці. Пальпація нігтя дуже болюча. З'яв­ляється набряк тильної поверхні ніг­тьової фаланги. Загальна реакція ви­являється у вигляді підвищення темпе­ратури тіла й ознобу. Через ніготь вид­но скупчення гною.

Лікування піднігтьового панарицію оперативне. Біля вільного краю нігтя і в його дистальній частині, якщо корінь нігтя не втягнений у процес, резектують дистальну уражену частину. У разі локалізації процесу біля основи нігтя без відшарування решти його частини проводять операцію Каневела. Якщо піднігтьовий панарицій захоплює все нігтьове ложе і відсепаровує ніготь, показане повне його видалення. Після операції накладають мазеві пов'язки, пов'язки з біологічною плівкою або пла­центарною оболонкою тощо.

Сухожилковий панарицій (тендовагініт) виникає у разі переходу запального процесу з підшкірної основи або за безпосеред­нього ушкодження сухожилкової піхви. Зі всіх запальних процесів цей вид най-небезпечніший, бо при ураженні І і V пальців може поширитися на долоню і передпліччя, що згодом призводить до порушення функції не лише пальців, але й кисті. Запалення сухожилка ви­никає легко, бо він відносно слабко кровопостачається, а замкнена порож­нина, якою є піхва, створює срият-ливі умови для розмноження мікробів.

Сухожилки тилу кисті стійкіші до інфекції і, як правило, не втягуються в запальний процес.

Несприятливий перебіг захворюван­ня часто зумовлений пізнім розпізна­ванням і неадекватним лікуванням.

Клінічна картина і перебіг сухожил-кового панарицію II, III, IV пальців і І та V відрізняються, що пояснюється їх будовою.

При сухожилковому панариції II, III, IV пальців вони зігнуті. У такому положенні зменшується натяг сухо­жилків. М'які тканини дуже набряклі, найменші рухи, особливо розгинання, супроводжуються сильним болем. Різкий біль з'являється й у разі дотор­кування зондом до шкіри в проекції су­хожилків. Спроби розігнути палець суп­роводжуються дуже сильним болем, що є головним симтомом сухожилкового панарицію. Порушується й загальний стан хворого: до 39—40 °С підвищуєть­ся температура тіла, з'являються слабкість, озноб, головний біль, зго­дом розвивається набряк тилу кисті.

При тендовагініті І, V пальців всі місцеві явища швидко поширюються на долоню, навіть на передпліччя. Зах­ворювання супроводжується лімфангі-том і лімфаденітом.

Лікування сухожилкового панарицію оперативне. Що швидше проведено операцію, то кращі наслідки. Річ у тім, що ексудат, який нагромаджується в сухожилковій піхві, стискає судини, які кровопостачають сухожилок, що призводить до швидкого змертвіння останнього.

Деякі хірурги у фазі серозної ексу­дації рекомендують пункгувати сухожил-кову піхву з відсмоктуванням 1—2 крап­лин гною і введенням в неї розчину бен­зилпеніциліну натрієвої солі. Прокол сухожилкової піхви проводять у межах середньої фаланги. Антибіотик вводять у великій концентрації (100 000— 200 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі і 1 мл новокаїну).

Операцію проводять під різними видами наркозу. Запропоновано бага­то розрізів для доступу до сухожилків. Найчастіше застосовують два паралельні розрізи на рівні середніх фаланг, які проводять на долонно-бічних поверхнях пальця. Додатково роблять один розріз на долоні для розкриття сліпого мішка сухожилкової піхви. Випускають гній, порожнину піхви промивають антибіо­тиками, ділянку над сухожилком дре­нують гумовою смужкою. Палець і кисть іммобілізують гіпсовою пов'язкою.

Коли сухожилок має тьмяно-жовтий колір, це свідчить про його змертвін­ня. У такому разі зберігати його недо­цільно, його треба видалити і провес­ти тендоектомію.

Деякі хірурги рекомендують після розтину гнійного тендовагініту і про­мивання сухожилкової піхви зашивати рану. Тканини довкола неї інфільтру­ють антибіотиком. Таку маніпуляцію повторюють у післяопераційний період кілька разів.

Складніше лікувати сухожилкові па­нариції І і V пальців. При них теж про­водять долонно-бічні розрізи в ділянці середньої фаланги пальця. Крім цьо­го, роблять додаткові розрізи на долоні (по внутрішніх краях підвищення вели­кого пальця і мізинця з розкриттям ліктьової і променевої синовіальних су­мок). У разі поширення процесу по синовіальних піхвах на передпліччя тре­ба розкривати клітковинний простір Пирогова—Парона.

Тривалість лікування хворих із сухо-жилковим панарицієм — 20—40 діб.

Сухожилковий панарицій часто при­зводить до стійкого порушення функції пальця внаслідок змертвіння сухожил­ка. Спостерігаються поодинокі випад­ки смерті від ускладнення сепсисом.

Суглобовий панарицій — це гнійне запалення міжфалангових і п'ястково-фалангових суглобів. Він може бути первинним і вторинним. Первинний є наслідком травми сугло­ба (проколювання, поранення), часті­ше з тильного боку. У разі вторинного суглобового панарицію інфекція прони­кає в суглоб з сусідніх тканин (при підшкірному, сухожильному, кістково­му панариціях).

Клінічне суглобовий панарицій виявляється наявністю сильного болю в ділянці ураженого суглоба, рухи в якому стають неможливими. Суглоб набуває веретеноподібної форми, тильні міжфалангові борозни згладжу­ються. Спостерігається місцеве підви­щення температури. Набряк і гіпере­мія шкіри виражені найбільшою мірою з тильного боку пальця. Під час натис­кування на кінець пальця хворий відчу­ває біль у ділянці ураженого суглоба. Палець дещо зігнутий для максималь­ного розслаблення суглобової сумки. Запальний процес може зруйнувати бічні зв'язки, і тоді в суглобі з'явля­ються нефізіологічні рухи. У разі руй­нування міжсуглобових хрящів у суглобі відчувається хрускіт. Діагноз підтвер­джується шляхом рентгенологічного дослідження і пункції суглоба, за якої з його порожнини можна отримати не­велику кількість каламутної рідини.

Лікування суглобового панарицію в стадії серозної ексудації може бути кон­сервативним: пункція суглоба, від­смоктування гною, промивання порож­нини антисептиком, введення в неї антибіотика, іммобілізація пальця і кисті гіпсовою лонгетою, введення ан­тибіотиків.

Оперативне лікування суглобового панарицію полягає в проведенні на тильно-бічній поверхні пальця двох па­ралельних розрізів. Розкривають суг­

лоб, вирізують грануляції і уражені ділянки капсули, промивають суглобо­ву порожнину і дренують. Під час роз­криття суглоба бажано зберегти бічні зв'язки. Коли патологічним процесом уражені суглобові хрящі, проводять економну резекцію суглоба. Іммобілі­зація пальця і кисті потрібна протягом 2 тиж.

При суглобових панариціях важли­во зберегти функцію пальця (особливо І). Тому після затихання гострих явищ необхідні рання лікувальна гімнасти­ка, застосування фізіотерапевтичних процедур.

Кістковий панарицій(остео-мієліт кісткових фаланг) — це гнійне запалення пальця з втягненням у про­цес кісткової тканини.