Валеологічна етнопедагогіка

Сучасна медицина та фармакологія пропонують нам безліч лікувальних препаратів, і ми, не роздумуючи, кидаємося вивчати анотації й застосовувати найефективніші з ліків, аби дитина швидше одужала. Відкидається спосіб повернення доброго стану здоров'я шляхом застосування лікарських рослин та викорис­тання власних опірних сил дитячого організму як нез­ручний, такий, що потребує багато клопоту та й не дає миттєвого, як хотілося б, результату. Натомість ліки, особливо антибіотики, роблять (лікуючи одну хворобу) свою згубну справу: руйнують імунну сис­тему організму. Дитина стає слабкою, незахищеною, частіше хворіє.

І звичайно ж, великою мірою залежить фізичний стан людини від стану її психіки. Пригнічена психіка позбав­ляє її душевного комфорту, викликає тривожність, нес­покій, страх. "Як на душі, так І на тілі", — говорять в народі. "Весела думка — половина здоров'я".

Звернімося до етнопедагогіки, адже її принципи хоч і базуються подекуди на невиправданих забобонах, проте в кінцевому результаті забезпечують зростання здорової дитини, здоровий спосіб життя дорослої лю­дини.

Наші прадіди були здоровіші за сьогоднішнє поколін­ня — зокрема завдяки тому, що багато часу перебували на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя, мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізич­не і психічне здоров'я.

Українська народна оздоровча система будується, як і системи інших, зокрема східних народів, на сповідуванні єдності п'яти стихій природи: земля — вода — дерево — залізо — вогонь. Людина — це частина природи, І всі процеси, що відбуваються в довкіллі, неодмінно і паралельно відбуваються в люд­ському організмі. Тож для того, щоб стати сильним, як природа, треба жити в єдності з нею, підкорятися її законам.

Безперечне позитивне значення має перебування на свіжому повітрі, до чого всіляко заохочує народна пе­дагогіка. Вченими доведено, що певний вплив на орга­нізм мають температура, вологість повітря, швидкість руху його потоків, його аероіонів. Склад аероіонів різ­ний, скажімо, у морського й лугового повітря. Так, у по­токах повітря, які дмуть з моря, переважають натрієві, бромисті і магнієві солі, вітер з луків несе деревний І квітковий пилок та аероіони фітонцидів. Відомий німець­кий лікар X.Гуфеланд писав: "Щоденна повітряна ванна корисна для здоров'я. Вона дає тілу гнучкість і силу, душі — радісний настрій".

У великому пошанівку завжди була в нашого народу вода. Є безліч прислів'їв, приказок, народних повір'їв, казок про "живу" і "мертву" воду. Воду називають кров'ю землі. З одного боку — це цілюща животворна сила, ос­нова всього живого на землі, з другого — грізна, руйнів­на стихія.

Воду здавна використовували з лікувальною і оздо­ровчою метою. Парення в лазні і занурення в холодну воду, припарки і компреси, вологі обгортання для ніг, рук та Інші процедури використовувалися здавна для лікування багатьох захворювань.

Наші прадіди вірили, що оскільки вода має власти­вість змивати бруд, то з таким же успіхом вона може очищати людину від хвороб.

Великою оздоровчою силою наділяли і землю. Рід­на земля завжди асоціюється з образом матері ("ма­тінко земле"). На чужині земля з рідного краю гріє серце. Земля годувала й напувала людину, давала їй силу І ставала останнім притулком в кінці життєвого шляху.

Контакт із землею — прекрасний засіб гартування ор­ганізму, надійний засіб запобігання плоскостопості. На жаль, ми рідко залучаємо до цього наших малюків. А такий спосіб зміцнення здоров'я відомий з давніх-да­вен. Сучасні вчені-фізіологи доводять, що підошви ніг належать до найбільш рефлексогенних зон людського організму. Стопи ніг — це наш розподільний щит, на яко­му є 72000 нервових закінчень: через нього можна впли­вати на будь-яку частину тіла. Крім того, на підошвах стоп значно більше, ніж на Інших частинах тіла, терморецепторів, які реагують на тепло і холод і до того ж рефлекторно пов'язані з носовою частиною гортані. Са­ме через босі ноги земля поглинає електричні розряди, які накопичуються в організмі внаслідок носіння синте­тичного одягу.

Ходіння босоніж— це своєрідний точковий масаж, який тонізує організм і підтримує його в робочому стані. Ось чому наші пращури менше скаржилися на хвороби ніг, бо здебільшого ходили босоніж.

Важливим засобом оздоровлення завжди було сон­це. "Коли сонечко пригріє, то й трава зеленіє", "Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає". Про цілющі властивості сонячних променів говорив ще Гіппократ. Вони дуже корисні: поліпшують обмінні процеси, дихан­ня, кровообіг, тонус нервової системи.

Людське буття, соціальні й родинні стосунки знайшли своє відображення в обрядових та календарно-обрядо­вих піснях та дійствах. Система обрядів відповідала кос­мічним циклам, нагальній потребі людини жити в актив­ній співтворчості з природою.