Ø Технічні засоби зв”язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології)
Ø Супутникові форми забезпечення передачі інформації
Ø Кабельні мережі
Ø Бази і банки даних
Ø Аудіовізуальне забепечення передачі інформації
Ø Новітні оптоволоконні мережі
Ø Традиційні засоби передачі інформації.
На сьогодні 200 ретрансляторів України передають міжнародну та національну інформацію безпосередньо у пам”ять електронно обчислювальних машин, що сприяє концентрації інформації, розвитку національного інформаційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне мацно і як інтелектуальна власність.
Міжнародний інформаційний простір визначається як:
1) Система спільного використання національних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності;
2) Сума складних інформаційних технологій які є основою промислово економічного комплексу транснаціональних спільнот;
3) Система середовища буття людини, яка забезпечує життєдіяльність будь-якої іншої системи в тому числі системи міжнародних інформаційних відносин.
Міжнородний інформаційний простір характеризуєтьсятакими чинниками:
1. Територія розповсюдження інформації за доп глобальної системи комунікацій.
2. Інфраструктура або технологічні засоби і можливості зберіганн, обробки і розповсюдження інформації по вертикалі і горизонталі.
3. Наявність міжнардноїта національної їнформаційної політики комплексу норм і принципів, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації.
4. Наявність міжнародних угоду галузікомунікацій, які базуються на розумінні світової ролі інформаційних процесів і ії впливу на розвиток цивілізацій.
5. Доступ ло інформації світової громадськості і участь суб” єктів міжнародних відносин у загальній системі зв”язку.
Джерела інформації – це всановлені законом база і банки даних із широким типом представництва, які використовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнародних організіцій, у врегулюванні міжнародних кофліктів, у передачі особистої інформації.
Усі джерела інформації поділяються на:
1. Відкриті;
2. Закриті.
До (1) відносять:
a) Міжособистісні джерела;
b) Опосередковані джерела.
Міжособистісні – це джерела інформації, до яких належать міжособисті контакти на різних рівнях представництва, тобто міжочобисті контакти представників завнішньої політики, відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дипломатичні контакти і контакти представлені в держав в рамках міжнародних форумів (організацій). Міжособисті джерела виконують спеціальні структури для одержання конфіденційної інформаціії.
Опосередковані – це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інформації та суб”єктами міжнародних відносин.
До них відносять:
- Засоби масової комунікації;
- Електронні засоби комунікації;
- Інформаційні центри;
- Архіви;
- Бібліотеки та інши джерела збереження інформації.
Опосередковані джерела в свою чергу поділяються на:
· Офіційні;
· Неофіційні.
Опесередковані офіційні джерела – це органи державної влади, спеціалізовані науково-розслідні інститути та відомчі установи (МЗС), силові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору.
Джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 2 особи:
1. Президент.
2. Міністр закордонних справі.
До офіційних джерел відносять також:
¨ Органи державної статистики;
¨ Інформаційно-аналітичні стуктури із окремих сфер міжнародного співробітництва;
¨ Установи соціальної політики і праці;
¨ Демографічні відомства;
¨ Промислові концерни (представництва);
¨ Окремі відомства, які відносяться до джерел конфіденційної інформації.
Неофіційні опосередковані джерела – це громадські організації та рухи, політичні партії, політичні стуктури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалежні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб”єктивні оцінюючі прогнози.
Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:
· Джерела загального характеру (політичні, економічні, військові джерела інформації, які використовують для оцінки економічного та політичного потенціалу держави, їх використання для складання прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень на рівні економічних, політичних та воєнних відомств).
· Джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин. Вони призначені для вузького поля спеціального моделювання та прогнозування окремих стратегій та економічних кроків.
Джерела персональної інформації – особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також неконституційних методів ( підслуховування, стеження, різні технічні засоби).
До закритих джерел належать:
¨ Дипломатичні джерела;
¨ Розвідувальні;
¨ Військово-стратегічні;
¨ Статистичні.
До закритої інформації у сфері МЕВ належать:
§ Інформація, що міситься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з питаннь зовнішньої політики. Розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей карного кодексу країни.
§ Інформація про стратегію та планування зовнішньої політики.
§ Відомості про номенклатуру.
§ Обсяги фінінсування лперацій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки, стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з іншими державами.
До закритої інформації у сфері зовнішньо-економічних відносин належить інформація про:
q Обсяги фінансування
q Формування рівня індикативних цін
q Формування валютних надходжень
До закритої інформації відносяться також:
v Інформація про майно воєнного призначення
v Маршрути, час руху військово-транспортних засобів
v Місця розташування військової техніки
v Відомості про діяльність, маршрути і завдання депешної служби (дипкур”єри, перевезення цінностей і т.д.)
Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту державної інформації, що становить державну таємницю. Додаток до таких законів публікуються в офіційних органах, звіт відомостей віднесених до держаної таємниці, такий перелік оновлюється кожного року відповідно до приорітету і інтересів держави.
Конфіденційні джерела йнформації – це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і охороняються засобами держави.
Під конфіденційними джерелами розуміють:
Ø Технічні носії інформації
Ø Документовані
Ø Інформаційні продукти
Ø Технічні засоби обробки інформації
Завантажити реферат