Примітка: 0 - абсолютний контроль; Д - добрива; ЗСС - захисно-стимулючі суміші; ЗХЗ - засоби хімічного захисту рослин.
Вплив ЗСС на коефіцієнти використання поживних речовин грунту і мінеральних добрив. Середні коефіцієнти використання рослинами фосфору і калію з грунту становили 9,3 і 29,6%, змінюючись по роках з 8,9 до 9,8% Р2О5 та 29,2-30,2% К2О. Середньорічний показник використання азоту озимою пшеницею дорівнював 24,7%. У сприятливому за зволоженням році він збільшився до 25,6%. Аналогічну тенденцію відмічено відносно фосфору і калію.
Під впливом ЗСС використання азоту грунту підвищилось на 2,4, фосфору - на 0,5, калію - на 1,8%, що пояснює природу позитивного впливу препарату на продуктивність сільгоспкультур.
Коефіцієнти використання поживних елементів з мінеральних добрив змінювались залежно від їх доз. Між ними відмічена зворотня залежність - із зростанням доз коефіцієнти знижувались
З мінеральних добрив поживні елементи засвоювались гірше, ніж з грунту, що зумовлено зниженням ефективності ЗСС на підвищених і високих агрохімічних фонах.
Нормативи затрат мінеральних добрив на формування одиниці врожаю. Затрати мінеральних добрив на одержання 1 т зерна на перспективному варіанті досліду з озимою пшеницею Р60К60 (лок.) + N60 (V е.) в середньому за 3 роки становили 11,1 кг N, Р2О5 і К2О при врожайності 54,1 ц/га. На фоні внесення Р45К45 + N45 (V e.) затрати мінеральних добрив знизились до 8,6 кг кожної діючої речовини. На варіанті Р90К90 (лок.) + N30 (III e.) + N60 (V e.) спостерігалось зростання зазначених показників до 16,5 кг. Періодичне внесення високих доз міндобрив Р180-270К180-270 + N30 (III e.) + N60 (V e.) обумовило подальше зростання витрат діючих речовин до рівня 79,9-110,5 кг. В умовах досліду спостерігалась раніше виявлена закономірність - із збільшенням доз добрив відбувається зростання їх затрат на одиницю врожаю.
Захисно-стимулюючі суміші і засоби хімічного захисту рослин практично не впливали на показники затрат мінеральних добрив на одиницю врожаю, діючи на рівні позитивної тенденції. Проте вони помітно зменшували витрати мінеральних добрив на формування одиниці додаткового врожаю. Зокрема, застосування ЗСС знижувало витрати добрив у середньому за три роки на 18,15% з коливанням зазначеного показника на різних варіантах досліду від 9,7 до 26,6%.
Мінеральні добрива, внесені в кількостях N45Р45К45 та N60Р60К60, забезпечили окупність 1 кг діючих речовин 4,30 і 4,28 кг зерна, а передпосівна обробка насіння препаратом ЗСС сприяла їх подальшому зростанню відповідно до 5,85 та 5,33 кг. На всіх інших варіантах отримані показники нижчі за норматив.
Екологічна оцінка різноудобрених агроекосистем за ступенем порушення рівноваги в балансі поживних речовин. Як свідчать 3-річні дослідження, характер балансу основних поживних елементів у досліді з озимою пшеницею змінювався по роках залежно від рівня врожайності культури, доз добрив та застосування інших засобів хімізації
На абсолютному контролі баланс поживних елементів виявився різко негативний, коливаючись по роках у межах: по азоту - від -59,5 до -70,9 (в середньому за три роки мінус 66,5); по фосфору - від -38,9 до -42,7 (÷41,0); по калію - від -72,9 до -75,5 (÷73,8) кг/га кожної діючої речовини.
Застосування ЗСС поглиблювало негативний баланс елементів на контрольних ділянках, збільшуючи вище наведені середньорічні показники на 9,4, 1,6 і 5,8 кг/га азоту, фосфору та калію.
На абсолютному контролі загальний баланс поживних елементів визначався виносом їх урожаєм, а отримані за результатами досліду абсолютні показники балансу кількісно перевищували екологічно допустиму норму: для азоту - в 5 (-13-14 кг/га), калію - 3,7 (-20-22 кг/га) разів, а негативний баланс фосфору є абсолютно недопустимий з екологічної точки зору.
Екологічна рівновага між надходженням та виносом основних поживних речовин урожаєм озимої пшениці підтримується на задовільному рівні завдяки локальному способу внесення мінеральних добрив, де показник інтенсивності балансу азоту становив 86,6%, фосфору - 159,9, калію - 88%. Зі значним наближенням до норми отримано також дані на фоні локального застосування добрив у дозі N60Р60К60
Це дуже важливо з екологічної та економічної точки зору, оскільки локалізація добрив дає можливість зменшити їх дози на 25-30% порівняно з розкидним способом внесення.
На всіх варіантах досліду, незалежно від кількості внесених добрив, одержано від’ємні показники ефективного балансу азоту, фосфору і калію, що пов’язано з методичними особливостями їх обчислення з урахуванням коефіцієнтів використання поживних речовин, які змінювались по роках залежно від умов зволоження весняно-літнього періоду вегетації озимої пшениці і становили: для азотних і калійних добрив - 50-70, для фосфорних - 15-25%.
Вплив ЗСС на шкодочинність хвороб озимої пшениці при комплексному використанні з агрохімічними засобами та пестицидами. У напівстаціонарному досліді досліджено вплив ЗСС у комплексі з мінеральними добривами і пестицидами на інтенсивність розвитку септоріозу листя, кореневих гнилей і бурої листкової іржі озимої пшениці та їх шкодочинність (рис.2,3,4).
Встановлено, що найбільш шкодочинною хворобою озимої пшениці був септоріоз листя, інтенсивність розвитку якого в середньому по досліду становила 20,3%, тоді як ураженість рослиин коренвими гнилями не перевищувала 12,1, а бурою листковою іржею - 8,3%.
Засоби хімічного захисту рослин виявились найбільш ефективними. Під впливом вітаваксу 200 ФФ інтенсивність розвитку септоріозу листя знизилась майже на порядок - з 30,0% на контролі до 2,2-4,7% на ділянках із застосуванням пестициду.
Мінеральні добрива послаблювали розвиток септоріозу листя на 8,1 - 13,4, але посилювали ураженість рослин кореневими гнилями на 3,1-4,6%.
Передпосівна обробка насіння ЗСС підвищувала стійкість рослин проти ураження септоріозом на 8,5-8,8%.
Розрахунки свідчать про суттєві втрати урожаю зерна внаслідок розвитку хвороб, що становили: від септоріозу листя - 3,2, кореневих гнилей - 1,9 ц/га. У зв’язку зі слабким ступенем прояву бурої листкової іржі втрат урожаю від цієї хвороби не виявлено.
Біоенергетична ефективність комплексного застосування ЗСС і інших засобів хімізації. Дослідження показали, що енерговіддача від застосування засобів хімізації на всіх варіантах проведеного досліду була достатньо високою, але біоенергетичний коефіцієнт h змінювався залежно від доз, способів і строків внесення мінеральних добрив.
Максимальний енергозберігаючий ефект отримано на варіанті Р45К45 + N45, V e. (h = 1,97) та при локальному внесенні Р60К60 + N60, V e. (h = 1,96).
Підвищення доз внесення поживних елементів до 90-180 кг/га знизило цей показник майже на 68%.
Виключення азотних добрив з основного внесення та використання їх в період весняного підживлення озимої пшениці сприяло збільшенню коефіцієнту h з 1,11 до 1,33 од.
Періодичне застосування фосфорних і калійних добрив у дозах 180 і 270 кг/га д. р., розрахованих на 2-3 роки, забезпечило підвищення енергетичної ефективності добрив на 27,0 і 17,1% порівняно з варіантом N60P90K90 + N30 (III e.).
Завантажити реферат