Розміщення плодоовочеконсервної промисловості в Україні

Таблиця 2.2

Обсяги сировини, переданої на переробку на давальницьких засадах, т

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ

Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються недовго, містять у собі багато води і є малотранспортабельними.

Серед незалежних держав співдружності Україна посідає одне з провідних місць з виробництва плодоовочеконсервної продукції. На її долю припадає третя частина всього валового збору овочів та фруктів країн-членів СНД. Проте потреба населення у цих продуктах не задовольняється. Так, у 1989 р. рівень споживача овочів і баштанних культур у середньому по Україні досяг всього лише 119 кг у розрахунку на душу населення, фруктів та ягід - 52 кг, або відповідно 74 % і 58 % від рекомендованої норми. Загалом спостерігається спад виробництва овочів і фруктів у більшості областей України. Це зумовлюється насамперед низькою врожайністю культур, досить слабкою матеріально-технічною базою галузі і скороченням трудових ресурсів. Нині в плодоовочевому господарстві використовується ще багато ручної праці, особливо на збиранні урожаю - рівень механізованих робіт не перевищує 15-20 %.

Овочі і фрукти вирощують в усіх областях України. У структурі посівних площ, які зайняті під овочевими культурами, переважають помідори, огірки, капуста. На долю огірків і капусти припадає понад 40 %, на помідори та інші овочі - близько 36 % всіх культур. Спостерігаються значні відміни у рівнях врожайності і валових зборах овочевих культур у розрізі областей так і в окремих господарствах. Так, найвищі валові збори овочів за останнє п'ятиріччя спостерігаються в Донецькій, Київській, Одеській, Дніпропетровській областях, де середньорічний обсяг їх склав 650-500 тис.т. Найменше овочів збирають в Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській, Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській областях -120-200 тис.т в середньому за рік. Решта областей України має середній рівень виробництва овочів - від 200 до 500 тис. т за рік.

Садівництво також є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис.га, у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га. Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно cкopoчyються, зменшyютьcя відповідно і валові збори фруктів.

Починаючи з 1991 р. визначилися тенденції до різкого спаду виробництва плодоовочевих консервів: у 1997 р. (порівняно з 1990 р.) – у 5 разів, і в тому числі овочевих – У 12, томатних – у 6,8, фруктових – у 3,3 рази. При цьому змінилася і їх структура: знизилася питома вага групи овочевих і томатних, а зросла – фруктових (за рахунок збільшення випуску окремими заводами концентрованих фруктових соків у великій тарі для подальшої переробки) (див. таблицю 3.1).

Таблиця 3.1

Виробництво плодоовочевих консервів в Україні

У 1998 р. (порівняно з попереднім) плодоовочевих консервів вироблено ще на 34% менше – лише 511,2 муб. Змінилося також розміщення виробництва (в 1991 р. у Криму випускалося 17% консервної продукції України, а на Одещині – 11%, тоді як у 1997 р. – відповідно, 8,3 і 3,9%). Водночас зросла питома вага областей, де набуло розвитку виробництво концентрованих фруктових соків: Вінницької – відповідно, з 6,1 до 18,1% і Хмельницької – з 4,5 до 24,2% .

За аналізований період виробничі потужності консервних підприємств України скоротилися майже на 100 муб, причому найістотніше – колишніх лідерів галузі (в Криму – майже вдвічі, в Херсонській області – на 1/3 і в Одеській – на 1/4). тоді як у Вінницькій та Житомирській областях мав місце їх приріст. Поряд з скороченням потужностей, знижується і рівень їх використання (в середньому по Україні в 1990 р. він становив 73,7%, у 1997 р. – 12,5% і в 1999 р. – 15,2%). У розрізі областей і конкретних заводів цей показник диференціюється (від 3,7% – по Одеській до 49,1 – по Хмельницькій областях).