Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Страхування у сільському господарстві

Реферати / Сільське господарство / Страхування у сільському господарстві

Страхуванняусільськомугосподарстві

Історичніаспекти виникненнята розвиткуаграрного страхування

Первинний зміст терміну страхування озна­чає підтримку, гарантію успіху, відшкоду­вання збитків особі, котра потерпіла. Існує безліч історичних фактів, що підтверджують існування страхування у сферах, пов'язаних із виробництвом та розподілом продуктів

землеробства. Періодичність засух, повеней, неврожаїв, інших стихійних лих наші предки відчували на власному житті. Це відображено у великих книгах минулого, зокрема християнській Біблії, де зазначалося, що після кількох урожайних років обов'язково буде неврожайний. Знищували запаси продовольства й урожаї напади ворогів. Давні люди розуміли, що необхідно створювали спільні запаси. Система натурального продуктового страхування широко розвинулася на Сході, зокрема в Японії. Державні органи влади щорічно збирали з населення рис, просо й інші продукти, зберігали їх на складах і роздавали в роки голоду.

В Європі перше страхове товариство виникло в Ісландії в XII ст. Заможні селяни об'єднувалися у спільноту для взаємного захисту від втрат на випадок вогню, граду чи загибелі худоби. При страхуванні частина збитків відшкодовувалася грішми, а частина натурою, матеріалами або працею.

Особливістю існуючого примітивного страхування в цей час є відсутність страхових платежів які би регулярно сплачували у загальну касу учасники страхового колективу.

Зародження страхування у Київській Русі відображено в „Руській правді". Наприклад, якщо вбито княжого мужа, а вбивцю не буде знайдено, то 80 гривень за нього платить та округа, на території котрої було знайдено вбитого.

Найдавнішим особам страхового захисту в Україні в епоху Середньовіччя було взаємне страхування. Чумаки, які перевозили вантажі, спільно відшкодовували збитки потерпілому від нападу розбійників або від стихійного лиха, що призводило до втрати товарів або вола.

Існувало державне страхування і в Московській державі. Для викупу з рабства людей, був створений спеціальний фонд. Викуп фінансувався з казни, а затрачені кошти повертали через щорічний розподіл між населенням. Цей розподіл здійснювався на рівних засадах. Існувало три розміри платежів: найменший розмір - для стрільців, середній - для селян приватників і найвищий - для селян, котрі належали до церковної общини.

З кінця XVII ст. почали розвиватися нові види страхування: страхування від вогню і сільськогосподарське страхування. Особливо виділилося останнє. Першою організацією такого виду страхування на території Російської імперії було Ліфляндське товариство взаємного страхування посівів від граду, організоване у Прибалтійському краї. Наприкінці XVIII ст. -- початку XIX ст. успішно розвивалося сільське господарство у Франції, Німеччині. Це зумовило появу акціонерних і взаємних товариств зі страхування від граду і страхування худоби.

Необхідність, функції, види сучасного сільськогосподарського страхування

Сучасне страхування аграрного

виробництва - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільсько­господарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів.

Сільське господарство об'єктивно, внаслідок своїх особ­ливостей, є галуззю із вищим ризиком порівняно з іншими галузями національної економіки. Ризик у сільському господарстві полягає у відсутності гарантій отримання запланованих виробничих резуль­татів під впливом природних чинників. Визначаючи втрати і збитки викликані природними або стихійними чинниками, треба врахо­вувати не лише втрати майна (будинки, машини, тощо), а й втрати урожаю, приплоду, продуктивності.

Зменшення та розподіл ризиків аграрних товаровиробників здійснюється через механізм страхування. В економічно розвинутих країнах страхування розглядається як один із найважливіших інструментів управління ризиком і популярний не лише на великих аграрних підприємствах, але і у середовищі малого та середнього бізнесу.

В Україні найризикованішим є вирощування сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень. Актуальність страху­вання зростає тому, що під ці культури відведено більше половини території.

В механізмі страхування сільського господарства розрізняють два поняття: шкоди і втрати.

Перші - це пошкодження чи знищення, зумовлені стихійним лихом або нещасним випадком. Коли знищення перевищують 10% вартості оцінки майна чи продукції, вони називаються надзви­чайними шкодами. Другі - це зменшення очікуваної врожайності або продуктивності через повне або часткове знищення засобів вироб­ництва, кошти на відновлення пошкодженого майна.

Страхування виконує чотири основні функції: ризиково-роз-подільчу, попереджувальну, заощаджувальну і контрольну.

Ризиково-розподільча функція виявляється у заміщені мате­ріального збитку чи інших наслідків ризику. Але, оскільки страхова подія є випадкова і вибіркова, то при страхуванні здійснюється перерозподіл грошових коштів на користь тих, хто потерпів.

Попереджувальна функція полягає у прогнозуванні заходів, які можуть зменшити страховий ризик. Страхова організація може провести інформаційну кампанію, виявити і ліквідувати потенційну загрозу на початкових етапах.

Заощаджувальна функція полягає в тому, що за допомогою страхування можуть накопичуватися значні грошові кошти. На ринку капіталів розвинутих країн світу такі спеціалізовані небанківські фінансові інститути як страхові компанії на ринку фінансових пос­луг з акумуляції заощаджень населення займають провідні позиції після комерційних банків за величиною активів і як постачальника позичкового капіталу.

Контрольна функція виражається у строгому контролі за домі­нуванням і використанням коштів страхового фонду.

Існує два види страхування: обов'язкове і добровільне. Різниця між ними полягає ось у чому. При обов'язковому виді страхування держава встановлює максимальні тарифи, порядок і правила страхування, затверджує типову угоду і контролює певні вимоги. При добровільному страхуванні всі правила і тарифи встановлюють страхові компанії.

В Україні впродовж останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських госпо­дарствах було добровільним, а у державних - обов'язковим. У біль­шості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування у рослинництві й тваринництві.

Структура страховогоринку всільському господарстві

Метою страхового ринку є накопичення стра­хових ресурсів у сприятливі роки і їх вико­ристання у несприятливі. Механізм фукнціону-вання аграрного страхового ринку розкри­вається через такі основні поняття: страховик, страхувальник, об'єкт страхування, страхове зобов'язання, страховий випадок, страховий поліс. Головними учас­никами страхового ринку є страховик і страхувальник. Страховик -це організація, яка проводить страхування і бере зобов'язання від­шкодувати страхові збитки через виплати страхової суми. Стра­хувальник - це фізична чи юридична особа, яка страхує своє майно, укладаючи зі страховиком договір страхування:

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2022 україномовні реферати та навчальні матеріали