У Російській Федерації тільки у 2001 р. було створено Федеральне агентство з державної підтримки страхування у сфері АПК. Однак сума страхової підтримки закладеної у державний бюджет 2001 р. була надзвичайно мала -- близько 80 млн. рублів, або приблизно 3,5 млн.доларів.
За російськими законами, якщо зібраний урожай з гектара менший середніх зборів за останні п'ять років, то страхова компанія, з якою сільгоспвиробник уклав угоду, виплачує страховку. Але у російських фермерів просто не вистачає грошей на власні внески, тому вони мають змогу покривати фінансовий захист лише 15% посівних площ.
Бурхливий розвиток світового аграрного страхового бізнесу зовсім не означає відсутності у цій сфері проблем.
На думку представників Міжнародного банку реконструкції і розвитку у світі немає позитивного реального досвіду обов'язкового страхування, така система - це податок з найкращих господарств на користь найгірших. Існують багаточисельні випадки, коли навіть найкращі господарства намагаються отримати страхову компенсацію, працюючи за принципом: „Заставляєте мене купувати страховку, то будьте впевнені, що збитки у мене будуть".
Як альтернативу світовий банк пропонує використовувати індекс страхування, коли за основу беруться не реальні втрати, а індексні показники. Ним може бути, наприклад, дефіцит вологи на гектар у регіонах, які страждають від засухи. Таке страхування має і переваги, і недоліки. Перевага - це унеможливлення можливого шахрайства аграріїв. Проблема - необхідність розробки системи співвідношення погодних умов і урожайності, що надзвичайно складно; однак може виникнути парадокс, коли господарства, які потерпіли, не отримають компенсації, а ті, що не потерпіли, її отримають.
Розвиток страхування усільському господарстві України
Вітчизняний ринок сільсько-господарського страхування перебуває на стадії формування. Законодавчою основою розвитку аграрного страхового бізнесу є Закон „Про страхування" від 7 березня 1996 р., Постанова Кабінету Міністрів України
№1000 від 11 липня 2002 р. „Про порядок і правила проведення обов'язкового страхування урожаю сільськогоспо-дарських культур і багаторічних насаджень державними сільсько-господарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цук-рового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності". Розширює страхову діяльність Постанова Кабінету Міністрів України №590 від 23 квітні 2003 р. „Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного вибою від хвороб, сти-хійних явищ і нестандартних випадків". Підтримує сільськогоспо-дарське страхування Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр., наказ Мі-ністерства фінансів і Мінагрополітики від 28 січня 2002 року „Про фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу".
У 2003 р. із існуючих 341 страхових компаній 150 подали замовлення на видачу ліцензії для обов'язкового страхування у сільському господарстві. Це засвідчує про інтерес страховиків до аграрного ринку.
Законодавчі акти становлять основу формування цивілізованого ринку аграрного страхування.
Постанова №1000 визначає головні поняття процесу страхування: об'єкт, суб'єкт страхування, страхова сума, страхові випадки і страхові ризики. Цей же документ встановлює порядок і тарифи обов'язкового страхування врожаю для сільськогосподарських виробників,
В Україні є досвід обов'язкового страхування врожаю. У період адміністративно-командної економіки через систему Укрдерж-страху забезпечувався страховий захисти врожаю. В перші роки незалежності України було запроваджено обов'язкове страхування в радгоспах та інших Державних сільськогосподарських підприємствах. Однак ця система виявилася недієвою. Радгоспи були хронічно збитковими і не сплачували страхових платежів. Постановою №1000 у 2002 р. було введено обов'язкове страхування врожаю для підприємств усіх форм власності. Наглядніше зміни умов страхування врожаю і тарифів обов'язкового страхування в Україні дають дані порівняльних таблиць 1, 2, 3.
Таблиця 2. [13]
Порівняльна таблиця деяких умов обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур
|
Умови страхування |
1967-1991рр. |
2002р. |
|
Страхові ризики |
Двадцять видів ризиків . |
Десять видів ризиків |
|
Компенсація страхових платежів |
Низькорентабельні та збиткові підприємства вносили страхові платежі за рахунок державного бюджету |
Частково страхові платежі по з обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багато річних насаджень компенсується за рахунок Держбюджету у розмірі не менше 50% витрат. |
|
Виплата страхових збитків |
Виплачувалися колгоспам у розмірі 50% від нанесеного збитку незалежно від того сплачено страхові платежі чи ні |
Виплачуються в розмірі прямих збитків, які вираховуються у відсотках від загальних збитків страхове покриття становить 70%. |
|
Страхова сума |
Таке поняття відсутнє. Виплачувалося 50% від суми збитку |
У розмірі вартості урожаю, який визначається множенням середньої урожайності з 1 га за останні п'ять років на ціну 1 ц продукції за останній рік і помножену на фактичну площу урожаю |
Таблиця 3.
Порівняльна таблиця тарифів обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур [13].
|
1967-1983рр. |
1983-1991рр. |
2002р. |
|||
|
Зерно |
Цукровий буряк |
Зерно |
Цукровий буряк |
Зерно |
Цукровий буряк |
|
3-5,5% |
4,5-6,5% |
5-8% |
6-8,5% |
7-8,5% |
9-9,5% |
Як засвідчують дані з таблиці 2 кількість видів ризиків у 2002 р. скоротилася вдвоє порівняно з 1991 р. Страховики відійшли від непосильного, шаблонного і неефективного застосування принципу „страхування від усіх бід". Набір страхових послуг стає індивідуалізованим і дедалі більше враховує інтереси як страхувальника так і страховика. Однак обов'язкове страхування має і низку недоліків:
Завантажити реферат