Під час переходу до ринкових відносин сукупні капітальні вкладення в сільське господарство як в поточних цінах, так і в цінах 1991 р. значно скоротилися. Обсяг інвестицій в народне господарство в даний час в порівнянні з рівнем 1991 р. скоротився більш ніж в 3 рази. Частка інвестицій в національному прибутку не перевищує 15%, тоді як в розвинених країнах вона складає 30—40%.
Основними напрямками використання капітальних вкладень в сільськогосподарське виробництво є наступні:
1-е — будівництво і реконструкція об'єктів виробничого і невиробничого призначення;
2-е — покупка обладнання і інвентарю, що входять в кошторис будівництв; надбання тракторів, комбайнів, транспортних засобів, сільськогосподарських машин;
3-е — формування основного стада продуктивної і робочої худоби;
4-е — закладка садів, виноградників і інших багатолітніх насаджень;
5-е — заходи щодо поліпшення земель, проведення культурно-технічних робіт;
6-е — проектно-дослідницькі роботи;
7-е — розширення існуючих і розвиток нових виробництв.
В структурі капітальних вкладень сільського господарства найбільша питома вага - витрати на будівництво об'єктів виробничого і соціального призначення, надбання техніки, транспортних засобів. Залежно від спеціалізації господарства частка цих витрат суттєво змінюється. Так, в підприємствах, що спеціалізуються на виробництві зерна, значна питома вага займають витрати на надбання тракторів, комбайнів, спеціалізованих машин, а також вкладень на будівництво зерносховищ, струмів, складів і ін. В господарствах з високою питомою вагою продукції тваринництва в структурі товарної продукції великі витрати капітальних вкладень доводяться на тваринницькі споруди, продуктивну худобу, місткості для зберігання і приготування кормів.
Особливістю капітальних вкладень в сільське господарство є та, що ефект від них виявляється не відразу, на відміну від поточних вкладень, а після їхнього освоєння і введення в експлуатацію. Якщо будівлю і споруду, споруджену в господарстві, неможливо ефективно використовувати в умовах, що склалися, то для його зміни потрібно певний час і значні засоби.
Капітальні вкладення відрізняються великими розмірами сум, які необхідні для будівництва виробничих об'єктів або для надбання техніки. Окупність капітальних вкладень в сільське господарство дуже низька, а отже, для прийняття рішення по конкретних інвестиціях необхідно провести економічний аналіз ефективності їхнього використання.
3. Джерела інвестицій і капітальних вкладень
Забезпечення безперервного процесу відтворювання основних фондів досягається за рахунок своєчасного їхнього відновлення при зносі і вибутті.
Основною умовою нарощування виробничих потужностей, подолання спаду виробництва в сільському господарстві, досягнення фінансової стабільності і підйому економіки галузей є пожвавлення інвестиційної діяльності.
Головним джерелом фінансування капітальних вкладень в сільське господарство є власні засоби підприємств. До них відносяться:
1. прибуток від основної виробничої діяльності;
2. амортизаційні відрахування;
3. засоби фонд економічного стимулювання в тій частині, які використовуються на капітальні вкладення;
4. інші засоби господарства.
Формування капітальних вкладень в період переходу до ринкових відносин повинне здійснюватися не тільки за рахунок власних ресурсів підприємств, але при використанні позикових засобів.
Серед позикових джерел виділяються:
1. кредити банків;
2. внески учасників акціонерних товариств;
3. надходження від продажу акцій.
Відповідно до Закону У "Про підприємництво" для державних підприємств встановлено цільове директивне формування інвестиційного процесу. Для інших підприємств діють принципи ринкового інвестування, заснованого на отриманні прибутку.
Формування капітальних вкладень в період становлення багатоукладної економіки повинне здійснюватися як за рахунок власних ресурсів підприємств, так і за рахунок кредитів банку і державних інвестицій. В цьому виявляється поєднання різних форм власності.Саме наявність різних форм власності передбачає залучення в інвестиційний процес фінансових засобів держави, комерційних організацій і окремих громадян.
Ринок інвестицій в найбільшій мірі виявляється через політику кредитування банками. Сільськогосподарські підприємства в ринкових умовах кредитуються переважно комерційними банками. Вони надають кредити під конкретні проекти. При цьому за діяльністю підприємства встановлюється фінансовий контроль збоку банку. В той же час кредитування капітальних вкладень комерційними банками має і серйозні недоліки: 1 — високі процентні ставки на кредит; 2 — надання засобів на порівняно короткий період. Це стримує розвиток сільського господарства і не сприяє ефективному використанню ресурсів.
Капітальні вкладення дають певний ефект від їхнього застосування через певний час після їхнього переходу в основні фонди. При цьому необхідно враховувати, що їхня віддача є співвідношення прибутку, отриманого від капітальних вкладень, з відсотковою ставкою за кредит. Зворотність інвестицій представляє собою відношення суми прибутку до загального розміру інвестицій, виражене у відсотках. Рівень зворотність інвестицій порівнюють з відсотковий ставкою за кредит. В тому випадку, якщо рівень зворотність інвестицій вище за процентну ставку за кредит, то товаровиробнику доцільно збільшити капітальні вкладення.
Розрізняють поняття граничної ефективності капіталу і граничної ефективності інвестицій.
Гранична ефективність капіталу — це віддача від додаткової одиниці вкладень.
Гранична ефективність інвестицій — це ставка відсотка за кредит, при якій встановлюється рівновага ціни попиту і ціни пропозиції капітального товару. Чим вище відсоткова ставка, тим нижче попит на кредит. З іншого боку, чим вище відсотковий ставка, тим вище пропозиція кредиту.
На результати ефективності інвестицій і капітальних вкладень роблять вплив організаційно-виробничі і економічні чинники.
Підвищення ефективності інвестицій і капітальних вкладень виявляється:
1. в зростанні продуктивності праці;
2. в збільшенні виходу валовой продукції; + в зниженні собівартості виробництва продукції. Підвищення ефективності інвестицій і капітальних вкладень досягається за рахунок:
3. скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів, реконструкції будівель і споруд;
4. впровадження комплексної механізації виробничих процесів;
5. використання дешевих матеріалів місцевого виробництва;
6. поліпшення проектування сільськогосподарських об'єктів.
7. зниження кошторисної вартості проектно-конструкторських робіт;
8. комплексності вкладень у виробничу сферу;
9. застосування прогресивних технологій при будівництві об'єктів.
Однією з головних причин неефективного використання капітальних вкладень в тваринництві є диспропорція, що намітилася, між наявністю поголів'я худоби і птиці і розвитком її кормової бази. Забезпеченість поголів'я худоби кормами складає 75—80% від норм зоотехнік годування. В багатьох господарствах країни склалося незбалансоване годування з великим дефіцитом кормового білка. Фуражне зерно згодовується в непереробленому вигляді, без відповідних добавок сумішей і білків тваринного походження.
Завантажити реферат