|
Стадії |
Головна вимога |
Домінантний тип права |
Побоювання… |
Прагнення до… |
Політично-інституційні висновки |
|
І |
«Мир» |
загальні права на виживання і на безпеку |
насильницької смерті, загальної ненадійності, терору, цивільної війни, внутрішньої роз'єднаності |
внутрішньому світу, безпеки, прогнозованості ясності владних відношень |
державний суверенітет, монополізація державою законних засобів фізичного насильства |
|
ІІ |
«Свобода» |
права особистої свободи |
державного терору, насильства над совістю, дріб'язкової опіки з боку державних органів |
Свободи особи і ринку, самовизначення, сфер позадержавного втручання |
конституційна держава, невідчужувані основні права і свободи людини, поділ влади, принцип парламентської більшості |
|
ІІІ |
«Рівність» |
право політичної співучасті, сприяння |
рабства, безправ'я, ущемленно-сти,нераспростра ненности цивільних свобод на всіх |
рівноправністі,рівної для усіх свободі, співучасті в політичних рішеннях |
правова держава, політична демократія, право на загальні і рівні вибори, парламентське представництво, суверенітет народу, співробітництво партій |
|
IV |
«Братерство» |
соціальні |
цивільні) права соціальної і матеріальної ущем-ленности, злидни |
матеріальному статку, забезпеченню рівності шансів |
соціальна держава, сучасна держава загального благоденства |
|
V |
«Навколишнє середовище» |
право на екологічне выживанж (екзистенціальні права людини і права самої природи) |
загальної руйнації природи і життя, атомної й екологічної катастроф, небезпеки для природних умов життя |
нормальному існуванню в умовах світу, екологічній рівновазі, «природному», адаптивному способові життя |
захист тваринного світу,середовище обитания і життя як конституційні права,комісії з етики, заснування технічних академій |
2. Основні аспекти аналізу демократії.
Поняття демократії як народовладдя (і інші похідні від цього визначення демократії) є нормативними, поскільки базуються на нормативному підході до цього феномену. Демократія характеризується в цьому випадку як ідеал, заснований на таких цінностях, як свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність. В першу чергу тільки своєму ціннісному змісту демократія зобов’язана такою популярністю в сучасному світі.
Виявлення елементу утопізму, невідповідності між нормативним поняттям демократії і реальністю, між ідеалом і життям, являється наслідком емпіричного підходу до аналізу демократії. Такий підхід абстрагується від ідеалів і апріорних оцінюючих міркувань і потребує дослідження демократії, такою яка вона є насправді. У відповідності з виявленними у емпіричних дослідженнях властивостями, уточнюється і переглядається поняття демократії і її теорія.
Враховуючи взаємозв’язок нормативних і емпіричних означень демократії як форми державного правління, можна виділити її слідуючі характерні риси:
1. Юридичне визначення і інституаційне вираження суверінітету, верховної влади народу. Тільки народ, а не монарх, аристократія, бюрократія чи духовенство виступають офіційним джерелом влади. Суверінітет народу виражається в тому, що тільки йому належить засновницька , конституційна влада в державі, що тільки він вибирає своїх представників і може періодично приймати участь в розробці і прийнятті законів за допомогою народних ініціатив і референдумів.
2. Періодична виборність основних органів держави. Демократичною може вважатись лише та держава, громадяни якої здійснюють верховну владу, вибираються, причому вибираються на обмеженний срок.
3. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою. Цей принцип потребує як мінімум рівності виборчих прав.
4. Прийняття рішень за більшістю і підкорення меньшості більшості при їх здійсненні.
Ці вимоги є мінімальними умовами, які дозволяють говорити про наявність демократії в тій чи іншій країні.
Однак реальні політичні системи, засновані на загальних принципах демократії, вельми значно відрізняються одна від одної, наприклад‚ антична і сучасна демократія, американська і щвейцарська політичні системи і т.д. Названі загальні принципи демократії дають можливість виділити основні критерії, які дозволяють розрізняти і класифікувати багаточисленні теорії і практичні демократичні моделі і, якби вимірювати їх.
При оцінці у відповідності з їх першим, найважливішим прин-ципом - суверінітетом народу, - демократія класифікується в залеж-ності від того, як розуміється народ, і як здійснюється суверінітет.
Обмеження народу деякими класовими або демографічними рамками дає підставу харектеризувати держави, які піддають політичній дискримінізації деякі групи населення і зокрема, не надаваючи їм виборчих прав, як соціально обмеженні демократії і відрізняти іх від всезагальних демократій - держав з рівними політичними правами для всього дорослого населення.
Народ, являючись складною спільністю людей, має певну структуру, складається із конкретних особ. В залежності від того, розглядається він як сукупність самостійних, вільних індивідів, чи як взаємодія різноманітних груп, котрі переслідують в політиці свої особові, специфічні інтереси, або як єдине, гомогенне ціле, суб’єкт, в якому домінують загальні інтереси і воля, концепції і реальні моделі демократії діляться відповідно на індивідуалістичні, плюралістичні (групові) і колективістські.
В першому вападку безпосереднім джерелом влади вважається особа, в другому - група, в третьому – весь народ (нація, клас).
Суверінітет народу - найвжливіша конституційована ознака демократії, яка служить підставою її оцінки не тільки з точки зору розуміння самого цього суб’єкту, але також за формою здійснення ним влади.
Завантажити реферат