Викладання гри на скрипці

Викладання гри на скрипці

І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ І ВМІНЬ.

Професійне володіння скрипкою розкриває перед учителем музики, музичним вихователем широкі можливості для музично-естетичного виховання дітей.

Скрипка, як ніякий інший інструмент, впливає на почуття людини. З іншої сторони – людське вухо гостріше реагує на нетемперований стрій, яким наділена скрипка. Неабиякий і той факт, що учень – скрипаль під час навчання у коледжі отримує навики володіння фортепіано, а за бажанням – баяном чи акордеоном, що у подальшому відіграє позитивну роль у педагогічній діяльності.

Організовуючи роботу з учнями, педагогів потрібно враховувати різний рівень підготовки при вступі в коледж та чітко визначити індивідуальні напрямки їх професійного розвитку.

Важливим фактором успішного розвитку музично-виконавської майстерності учня є виховання у нього правильної постановки як правої так і лівої рук, при належній свободі та відсутності надмірних затиснень у всіх її ланках – плече, передпліччя, кисть, пальці; оволодіння рухами, викликаними художньо-виконавськими намірами, розвиток відчуття пластичної організованості рухів.

Велику увагу потрібно приділяти роботі над інтонацією, звуковидобуванню, різноманітність динаміки.

Робота над розвитком техніки гри повинна бути систематичною і постійно контролюватися педагогом. Важливим засобом зростання зацікавленості до праці над техніко є зв‘язок вправ і етюдів з художнім музичним матеріалом, а також є теоретичними знаннями. Але в цій роботі не можна обмежуватися вузькотехнічними завданнями. Не можна забувати, що робота над засобами виразності (звук, динаміка, фразування, ритм, вібрація тощо) зв‘язана не тільки з звуковим контролем, але і з відповідними рухами.

У повсякденній роботі педагогу слід виходити х індивідуальних даних учня, уникати форсового розвитку, оскільки такий метод роботи приводить до перенапруги сил учня, повної його безпорадності, невміння працювати самостійно, байдужості до суті музики та інше.

Дуже корисною формою розвитку в учнів виконавської майстерності є звітні концерти, де беруть участь кращі виконавці – солісти, ансамблі.

Велику користь приносить гра в ансамблі скрипалів, організація якого можлива в рамках гурткової роботи.

ІІ. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

ГАММИ І АРПЕДЖІО. Вивчають протягом семи семестрів.

Сюди включено вивчення трьох і чотирьох – октавних гам, різноманітних штрихів, арпеджіо та його видів. Рекомендується за семестр вивчити дві гами – мажорну і мінорну. Обов‘язково для всіх учнів – скрипалів, є гра гам терціями, секстами та октавами, починаючи з другого курсу.

ЕТЮДИ. Також вивчаються протягом семи семестрів.

Слід планувати вивчення одного етюда протягом місяця. Таким чином учень оволодіє різноманітними видами техніки на базі чотирьох – п‘яти етюдів за семестр. Доцільно вивчити штрихи на етюдах Р. Крецера №1 та 2.

Наприкінці учбового семестру на заліку або екзамену учень виконує напам‘ять один етюд або каприз.

ВПРАВИ. Слід вивчати протягом чотирьох семестрів. Особливу увагу слід звернути на техніку смичка (Г. Шрадік. Вправи, т.1). у процесі вивчення художніх творів технічні труднощі можуть бути використані як вправи.

ІІІ. ЗАЛІКОВІ ВИМОГИ.

РОБОТА НАД ШКІЛЬНИМ І ДОШКІЛЬНИМ РЕПЕРТУАРОМ.

Робота над шкільним репертуаром – особливість професійного навчання на музичному відділі педагогічного училища. Учні скрипалі вивчають та нагромаджують репертуар на основі визначеного плану на кожного учня.

Важливою частиною праці майбутнього вчителя є образний показ музичного твору. Учень – скрипаль використовує скрипку під ознайомлення з новою піснею , розучує пісню, інтонуючи найважчі місця на інструменті, ілюструє музику для слухання.