Поняття та класифікація юридичних наук

2. Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;

3. Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.

· Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.

· Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.

Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:

а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:

- загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;

- дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (напр. – визначення злочину);

- декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;

- оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);

б) за обсягом регулювання розрізняють:

- загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);

- спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання заг. Частини КК);

- виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).

ІІ. Відповідно до методу правового регулювання правові норми класифікують на:

· Імперативні – ті, що вміщують категоричні приписи (норма, що визначає цивільну дієздатність фізичної особи);

· Диспозитивні – ті, що визначають варіанти поведінки або закінчуються словами: “якщо інше не встановлено законом”;

· Рекомендаційні – ті, що встановлюють варіанти поведінки – найбільш доцільні в даній ситуації (КПК).

ІІІ. Відповідно до галузей права розрізняють норми:

· Конституційного права;

· Цивільного права;

· Адміністративного права;

· І т. д. 23 галузі.

IV. За сферою дії:

· Загальні норми – ті, що поширюються на всю територію та на всіх суб’єктів;

· Місцеві (відомчі) норми – ті, що поширюють дію на осіб, які знаходяться на певній території, чи на певну сферу суспільних відносин;

· Локальні норми – ті, які діють в рамках конкретної державно-владної структури чи підприємства або установи (норми Статуту, правила внутрішнього розпорядку).

V. За характером:

Матеріальні норми – ті, що визначають зміст поведінки суб’єктів;

Процесуальні норми – ті, що визначають порядок реалізації матеріальних норм.

VI. За суб’єктами:

Законодавчі – ті, що вміщуються в текстах законів;

Підзаконні – ті, що вміщуються в текстах підзаконних нормативних актів.

58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин.

· Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.

Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:

1. Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;

6. Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;

7. Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.

· Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.

· Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.

Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:

а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:

- загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;

- дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);

- декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;

- оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);

б) за обсягом регулювання розрізняють:

- загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);

- спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);

- виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).

59. Поняття та ознаки нормативного акту

Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.

Нормативний акт характеризується наступними ознаками:

1. Має письмову форму;

2. Характеризується юридичною силою;

3. Приймається компетентними органами держави;

4. Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;

5. Має певну юридичну силу;

6. Породжує юридичні наслідки;

7. Має обов’язковий характер для суб’єктів;

8. Націлений на регулювання суспільних відносин;

9. Охороняється державою.