Адміністративне право

План.

1. Учасники провадження в справах про адмінстративне правопорушення.

2. Стадії провадження справ про адміністративне правопорушення.

3. Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

4. Характеристика протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративний процес має складну структурну побудову та охоплює різноманітні види адміністра­тивного провадження, кожному з яких притаманні специфічні особливості залежно від характеру розг­ляду конкретних справ та особливостей виникнення адміністративно-процесуальних відносин. Адже оче­видно, що процедура накладання штрафу, порядок призову на дійсну військову службу, розгляд заяв і накладення дисциплінарного стягнення мають сут­тєві відмінності. Тому й існує багато видів процесу­альної діяльності та адміністративних проваджень.

Адміністративне провадження є особливим ви­дом урегульованої правовими нормами процесуаль­ної діяльності уповноважених суб'єктів із розгляду окремих груп адміністративних справ.

Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види провадження, з-поміж яких необ­хідно вирізнити основні, найдетальніше врегульова­ні адміністративно-процесуальними нормами: про­вадження з пропозицій, заяв і скарг громадян; провадження у справах про адміністративні право­порушення; провадження із застосування дисциплі­нарних стягнень.

Крім того, адміністративний процес складається зі стадій, кожна з яких криє в собі сукупність послі­довних процесуальних дій. Такий процес звичайно починається зі стадії порушення конкретної справи з подальшим скеруванням її відповідному повноваж­ному органові для розгляду. На першому етапі вияв­ляються підстави, встановлюється, яке відомство розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних дій: збір матеріалів, оформлення до­кумента про порушення справи, виклик зацікавле­них осіб, фіксація доказів тощо.

Найважливішими процедурами у провадженні з конкретної адміністративної справи є подання сто­ронами їхніх пояснень, заперечень, вимог, дослі­дження органом управління доказів, що на них посилаються сторони. Отже, можна вирізнити такі стадії провадження. Перша стадія — подання грома­дянином заяви і прийняття її до розгляду відповід­ним органом (посадовою особою), яка веде прова­дження; друга — розгляд справи, тобто встановлен­ня й дослідження фактичних обставин; третя — ухвалення рішення; виконання рішення; його оскар­ження.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення найбільш повно врегульоване нор­мами матеріального і процесуального адміністратив­ного права. Правові підстави його застосування за­кріплено в чинному Кодексі про адміністративні правопорушення. Саме провадження має такі проце­дури: адміністративне розслідування за фактом вчи­нення проступку; порушення справи про адміністра­тивне переслідування; розгляд і винесення рішення із зазначеної справи; оскарження постанови в поряд­ку нагляду; виконання постанови.

Адміністративне розслідування являє собою попе­редню перевірку фактів щодо конкретного порушен­ня норми Особливої частини Кодексу про адміністра­тивні правопорушення, огляд місця події, затриман­ня правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через перевірку документів чи ад­ресне бюро. Адміністративне розслідування проводять працівники міліції, члени дружини, представ­ники державних спеціальних інспекцій, прокурори.

Порушення справи про адміністративне правопо­рушення вчиняється за наслідками адміністративно­го проступку. Зазначені дії закріплюються складан­ням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду адміністративної справи про будь-яке правопору­шення. Інші документи не є підставою для притяг­нення особи до адміністративної відповідальності, але на їх основі може бути складено протокол.

Отже, можемо зазначити, що протокол є підсум­ком адміністративного розслідування і початком провадження в адміністративній справі. Тому вста­новлено певні вимоги до змісту протоколу. Він, зок­рема, має передбачати такі реквізити: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батько­ві особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час учинення і сутність адмініст­ративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке правопорушен­ня; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо во­ни є; пояснення порушника; інші відомості, необхід­ні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила ад­міністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо правопорушник відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться про це за­пис. Крім того, особа, яка скоїла адміністративне правопорушення, має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викла­сти мотиви, що спонукали її до відмови підписувати протокол.

Повноваженнями щодо складання адміністратив­них протоколів наділено посадових осіб чи представ­ників громадських організацій (наприклад, праців­ників міліції, членів народних дружин, представни­ків державних спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним законодавством покладено обов'язки зі здійснення контролю за дотриманням певних правил у відповідній галузі чи сфері народ­ного господарства.

Особа, яка складає протокол, в обов'язковому по­рядку роз'яснює порушникові його права та обов'яз­ки, про що робиться відповідна зазначка у протоко­лі. Протокол надсилається органові чи посадовій особі, уповноважених розглядати справу про адмі­ністративне правопорушення.

Якщо протокол неможливо скласти на місці вчи­нення правопорушення, а складення його є обов'яз­ковим, працівник органу внутрішніх справ може до­ставити порушника в міліцію. У разі порушення ок ремих правил (наприклад, користування засобами транспорту, правил пожежної безпеки, санітарно-протиепідемічних правил на транспорті) порушник може бути доставлений уповноваженою на те особою для складання протоколу в міліцію, якщо в нього відсутні документи, що засвідчують його особис­тість.

Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в не­обхідних випадках здійснюються процесуальні за­ходи, метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення особи, складення про­токолу про адміністративне правопорушення, забез­печення своєчасного і правильного розгляду справ. До таких заходів належать: адміністративне затри­мання особи; особистий огляд; огляд речей та вилу­чення речей і документів.

Фактичною підставою для настання адмі­ністративної відповідальності є скоєне правопору­шення, що тягне за собою адміністративне стяг­нення.

У законодавстві поняття "адміністративне право­порушення" сформульовано в Кодексі про адмініст­ративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом ад­міністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія чи бездіяльність, що посягає на держав­ний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено ад­міністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли пра­вопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відпо­відальності.