Достатньо значна кількість респондентів (близько 20%) висловила свою довіру до міліції. Частіше це респонденти з “середнім” або “нижче за середній” рівнем матеріального добробуту. Дещо більше за середній рівень міліції довіряють респонденти, що мешкають в обласних центрах та селах. Також, звертає на себе увагу те, що за період дослідження на 7-8% скоротилася кількість респондентів, які “скоріше не довіряють” міліції та збільшилася кількість тих, хто не може визначити свою позицію у зв’язку з цим.
Схожа картина спостерігається і у відношенні до органів правосуддя. Близько 28% респондентів заявляють про свою довіру до цього соціального інституту. Як показують опитування, частіше це респонденти з “низьким” та “дуже низьким” матеріальним становищем.
Як свідчать таблиці №2,3, одним з найбільших рівней довіри серед молоді користуються релігійні організації. Та, якщо респонденти загальноукраїнської вибірки за рівнем довіри розташовують релігійні організації після ЗМІ та збройних сил, то респонденти, що мешкають в селах ставлять їх на перше місце. В першому випадку кількість респондентів, що заявляють про довіру до релігійних організацій, коливається у межах 36 - 32.4 відсотків. У другому вона складає 59.5%. Попрі досить високій рівень довіри до релігійних організацій, у порівняні з попередніми дослідженнями він відчутно скоротився. Навіть за період з грудня минулого року по червень цього кількість респондентів, що заявили про свою довіру них дещо знизилася.
За соціально-демографічними особливостями, серед тих, хто довіряє релігійним організаціям виокремлюються респонденти з невиликим достатком. Частіше це молодь більш зрілого віку, з середньою чи середньою спеціальною освітою. Як вже було зазначено раніше, частіше це мешканці сіл та невеликих міст.
Одним з небагатьох соціальних інститутів, до якого протягом дослідження зріс рівень довіри, виявилися профспілки. Зокрема, з грудня 1997 року кількість респондентів, які “повністю” чи “скоріше” їм довіряють зросла з 19.7% до 21.6%. В той же час, досить відчутно (з 48% до 42.3%) скоротився обсяг опитаних, що заявили про свою недовіру до цього соціального інституту. Проте, як свідчать результати дослідження, частіше довіряють професійним спілкам респонденти з досить великих міст. Також, звертає на себе увагу той факт, що серед респондентів, які вибрали такі варіанти відповідей як “повністю” чи “скоріше” довіряю, переважає молодь з більш високим рівнем освіти. У зв’язку з цим, можна припустити, що у великих містах формується певна культура перетворення “квазі-груп” на “групи інтересів” і більш легального висловлення та досягнення ними своїх цілей.
Висновки:
· Однією з загальних характеристик молодіжної громадської думки, яка виявилася на протязі опитувань, є певна негативізація оцінок стосовно більшості об’єктів дослідження. В першу чергу, це стосується органів центральної влади. Однак, можна сказати, що позиція значної кількості респондентів у відношенні до низки соціальних інститутів (наприклад, владних органів, профспілок) є досить мобільною та - при наявності певних факторів - може змінюватися у досить широких межах.
· Для значної кількості респондентів фігура Президента України все ще асоціюється з певним рівнем стабільності країни, з можливістю за часів загострення політичного протистояння (як то передвиборна боротьба) забезпечити певний її розвиток, розбудову державності. У той же час, спостерігається відчутне зниження кількості респондентів, які висловлюють свою довіру до Президента, що може свідчити про відсутність підтримки його економічного курсу, заходів по нормалізації соціального та економічного життя.
· Криза довіри спостерігається у відношенні до законодавчої влади. На протязі опитувань досить таки незначна довіра та задоволеність діяльністю Голови ВР 13 скликання та Верховної Ради певною мірою знижувалися.
· На тлі зниження довіри до центральних владних структур певною мірою зростає роль регіональних органів влади та місцевого самоврядування. Здається враження, що сьогодні більший соціальний “попит” існує на регіональну владу, яка певною мірою б дістанціювалася від політики центральної та виступала б не стільки з ідеологічної позиції, скільки прагматичної - захисту інтересів населення.
· Засоби масової інформації залишаються соціальним інститутом, який користується найбільшою довірою серед населення. Можна сказати, що традиційно висока довіра до ЗМІ зберігається серед мешканців сел. Для населення обласних центрів, інших великих місць відносно більшою довірою користуються друковані періодичні видання. Здається враження, що тут головну роль відіграє місцева преса. Достатньо стабільним джерелом неупередженої інформації для мешканців крупних місць служить також радіомовлення. Можна припустити, що значення саме цього типу ЗМІ для молоді буде поступово зростати.
· За умов загострення соціальної кризи. зростання соціального напруження порівняно високим рівнем довіри користуються силові структури держави.
· Майже одним (за винятком регіональної влади) із соціальних інститутів, довіра до яких зростає, виявилися профспілки. У зв’язку з цим, можна припустити, що у великих містах формується певна культура перетворення “квазі-груп” на “групи інтересів” і більш легального висловлення та досягнення ними своїх цілей.
Література:
1. Бирюков С. Легитимизация статуса региональной политической власти // Вестн. МГУ. Сер. 18. - 1997. - №4. - С.77-95.
2. Цит. по: Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия // Социологические исследования. - 1994. - №6.
3. Левада Ю Комплексы общественного мнения // Информационній бюллетень мониторинга. - 1997. - №1. - С.7-12.
Завантажити реферат