Заготівля. Сировину дикоростучу, заготовляють восени у фазі плодоносіння. Викопують її лопатами або мотиками. Збирання на полях робиться механізованим способом. Сировину обтрушують від землі, миють у проточній воді в плетених кошиках або в коренемийках, просушують, потім піддають провялюванню і ферментизації, складаючи шаром у 15 см на 2-3 дні, після чого вона етмніє і підсилюється характерний валер’яновий запах.
Охоронні заходи. Після викопування підземних частин валер’яни насіння з рослини обтрушують у ту ж ямку, де були корені, і засипають землею; крім того, на місці збору залишають усі дрібні рослини і частину великих для поновлення заростей. Стебла з насіннями обрізають, не ушкоджуючи кореневища. Рослини розмножуються кореневищами.
Сушіння. Пров'ялені корені досушують у сушарках при температурі не вище 35°С. Домішки відсівають на металевих сітках. Висушені корені повинні ламатися, але не гнутися. Вихід сухої сировини 25%. Тотожність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.
Зовнішні ознаки сировини. Відповідно до ДФХ, ДСТ і ФС допускається до уживання як висушена, так і свіжозібрана сировина (кореневище з коренями валер’яни свіже — Rhizoma cum radicibus Valerianae recens). Суху сировину рекламентують ДФХ і ДСТ. Кореневище вертикальне, коротке, злегка конічне, товсте, довжиною 0,6-4 см, товщиною 0,5-4 см, із пухкою серцевиною або порожнє, із поперечними перегородками. Злам зернистий, слабоволокнистий. Корені численні, довжиною до 40 см і більше. Колір сировини жовтувато-бурий. Запах сильний, специфічний. Смак пряно-гіркуватий. Якість сировини погіршують домішки стебел, інші частини рослини, пісок.
Можливі домішки. При заготівлі іноді збирають схожі рослини. Усі домішки легко розпізнаються по відсутності валер’янового запаху в сухій сировині. Сідач коноплевидний — Eupatorium cannabuim. Родина Складноцвіті. Листки трійчастоперисті, розташовані по черзі. Квітки теж дрібні, рожеві, зібрані в суцвіття — складний щиток. Коренева система подібна як у валер’яни. Сердечник крупнолистний — Cardamine macrophylla Родина Капустяні — Brassicaceae. Листки непарноперисторозсічені. Квітки рожеві, із чотирма вільними пелюстками, зібрані в короткий волоть. Плід — стручок. Кореневище горизонтальне. Лабазник вязолистний (таволга)— Filipendula ulmaria. Родина Розоцвіті- Rosaceae. Листки переривчастонепарно-перисторозсічені. Квітки дрібні, білі, вільноп’ятипелюсткові, зібрані в густе метельчате суцвіття. Кореневище горизонтальне, із численними чорними придатковими коренями.
Хімічний склад. У коренях переважно міститься до 2% ефірної олії, у кореневищі — вільна ізовалер’янова кислота. Компонентом ефірної олії є складний ефір борнеола з ізовалер’яновою кислотою — борнілізовалер’янат. Крім того, до складу ефірної олії входять ізовалер’яновая кислота і борнеол, монотерпеновий алкоголь мертинол у вільному
Борнілізовалер’янат
стані й у вигляді ефіру ізовалер’янової кислоти. Є біциклічні монотерпени (камфен, a-пінен), моноциклічні терпени (L-лимонен, D-терпінеол). Містяться сесквітерпени, трициклічний сесквітерпеновий спирт (кесиловий алкоголь або проазулен). У сировині міститься біля 1% валепатріатів.
Зберігання. По правилах зберігання ефірноолійної сировини, запакованим в мішки і тюки, у темних приміщеннях, недоступних для кішок, що гризуть і розтягують корені. Термін придатності 3 роки. Свіжозібрана сировина повинна бути перероблена на фармацевтичних заводах протягом 3 днів.
Лікарські засоби. Кореневище з коренями, настій, настойка, камфорно-валер’янові краплі, густий екстракт, заспокійливий збір, таблетки, драже, брикети, кардіовален.
Застосування. При багатьох нервових захворюваннях, порушеннях, безсонні, серцевих неврозах—як заспокійливий засіб.
ПЛІДЯЛІВЦЯ FRUCTUS JUNIPERI
Ялівецьзвичайний, верес — Juniperus communis
Родина Кипарисові —Cuperssaceae
Сировина в аптеках використовується для готування чаїв і зборів. Плоди застосовуються в лікеро-горілчаному виробництві. Експортна сировина. Деревина використовується в промисловості. Щорічно заготовлюються сотні тонн сировини. На Україні росте біля 20 видів ялівця.
Рослина. Вічнозелений чагарник висотою до 2-3 м, рідше — невелике деревце з колючими листками-голками, розташованими мутовчато. Рослина дводомна. Чоловічі шишки жовті, дрібні. Жіноча шишка складається з нижніх покривних лусочок і трьох верхніх, на яких є по одній, насінебрунці. Після запліднення лусочки , розбухають, стають м'ясистими і зростаються, створюючи плід - шишко-ягоду. Плоди спочатку зелені, після дозрівання — чорні із сизим восковим нальотом. Цвіте навесні, плоди дозрівають на другий рік восени.
Поширення. Майже повсюдне, але великих заростей не утворює. Росте переважно на відкритих місцях. Часто зустрічається як підлісок у соснових борах і хвойно-дрібнолистних лісах.
Заготівля. При плануванні заготівель плодів ялівця необхідно враховувати періодичність його плодоносіння. Рослина колюча, тому збір потрібно робити в рукавицях. Збирають ягоди ялівця восени шляхом стряхування ягід із рослин на розстелену під ними тканину. Зрілі ягоди обпадають легко.
Охоронні заходи. Заборонено збивати ягоди з куща палицями.
Сушіння. Перед сушінням сировину відокремлюють від домішок (хвоя, недозрілі плоди) шляхом просівання на віялках. Необхідно ретельно очистити сировину від трав'яних клопів, що дають йому неприємний запах. Сушіння проводять повільно в сушарках природного тепла. Сировину розсипають тонким шаром, щоб ягоди не самозігрівалися. Вихід сухої сировини 40-45%. Тотожність сировини визначається по морфологічних ознаках.
Зовнішні ознаки сировини. Відповідно до Дст зрілі плоди повинні бути гладкі, блискучі, округлі, бурувато-чорні, іноді зі збереженим блакитним нальотом, із трьохпроменевою бороздою на верхівці діаметром 6-9 мм. М'якоть зеленувата, із 1-3 насінинами трикутної форми. Смак солодкувато-пряний. Запах духмяний, своєрідний. Погіршує якість сировини домішка недоспілих і зморшкуватих ягід, стеблевих частин, піску. Неприпустимі домішки плодів інших видів ялівця, особливо отруйного козацького ялівця. Ялівець козацький— Juniperus sabina. Сланкий чагарник висотою до 1,5 м із лускатими, плоскими листками, плід округлоовальний, буро-чорний, містить 2 насінини (рідше 1, 3 або 4).
Хімічний склад. Ефірна олія (моно-, біциклічні терпени та сесквітерпени), (не менше 0,5%), цукру, пектинові речовини, органічні кислоти (яблучна, оцтова), жирна олія, смолисті речовини, пігмент юніперин.
Зберігання. У сухому провітрюваному приміщенні, на протязі, упакованним у мішки, в аптеках — у закритих ящики, банки. Варто зберігати сировину від гризунів. Термін зберігання 3 роки.
Лікарські засоби. Плоди ялівця, настій, відвар.
Завантажити реферат