Загальна характеристика становлення та розвитку

Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові по­слуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу} У деяких публі­каціях наводиться ширше поняття страхового ринку. Іноді ним охоплюють усі форми надання страхового захисту. Із цим пого­дитися не можна. Адже коли збитки відшкодовуються за рахунок централізованих фондів, відносини купівлі-продажу не виника­ють. Немає їх і тоді, коли з цією метою формуються та викорис­товуються кошти з фондів самострахування.

Існує також думка, що під страховим ринком слід розуміти сукупність його суб'єктів (страхувальників, страховиків та посе­редників) і страхових послуг, які є предметом купівлі-продажу. Можливо, з теоретичного погляду таке визначення не досить ко­ректне, проте воно набуло певного визнання, особливо серед практиків.

Український страховий ринок перебуває сьогодні на порозі поступового інтегрування у світовий. Тому дуже важливо з'ясу­вати, яке місце посідає страховий ринок у країнах з розвиненою економікою, де страхову галузь визнано однією з найважливі­ших. Вона забезпечує дієву систему захисту майнових прав та ін­тересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної ста­більності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної еко­номіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подаль­шого довготермінового інвестування в народне господарство.

Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів сві­тового бізнесу? Так, 2000 року 6 страхових компаній входили до списку 50 найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США.

Акумульовані страховими компаніями ресурси згідно з їх ха­рактером переважно використовуються для довготермінових ви­робничих капіталовкладень через ринок цінних паперів. Слід на­голосити, що більшість банків, які опираються, здебільшого, на порівняно короткотермінові залучені кошти, таких можливостей не мають. Тому поступово страхові компанії починають доміну­вати на світових і національних ринках капіталів. Оскільки при­плив грошових коштів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щоріч­них виплат держателям полісів, це дає змогу страховим компані­ям із року в рік збільшувати інвестиції в довготермінові цінні па­пери з фіксованими термінами погашення, насамперед в облігації промислових корпорацій, акції підприємств та закладні під неру­хомість. Завдяки величезним інвестиційним ресурсам страхові компанії перетворюються на дієві зовнішні центри фінансового впливу щодо промислових корпорацій.

У більшості економічно розвинених країн держава істотно впливає на національний страховий ринок через законодавство й уповноважені страхові організації, в яких вона володіє, як прави­ло, значним пакетом акцій. Такі страховики проводять за дору­ченням держави специфічні види страхування та виконують роль своєрідного бар'єра для відпливу валюти по каналах страхування та перестрахування за кордон. Наприклад, компанії здійснюють страхування експортних кредитів, щоб заохотити національний експорт. У багатьох країнах закріплено законодавчу норму щодо обов'язкового передання уповноваженим страховим компаніям у перестрахування та співстрахування фіксованого відсотка всіх ризиків, які приймаються на страхування в даній країні. Завдяки цьому вдається якомога повніше використовувати місткість стра­хового ринку й забезпечувати безпосередній державний контроль за можливими каналами відпливу валюти за кордон.

Останнім часом значно посилилася конкуренція між банківсь­ким та страховим бізнесом, і переможцями в цій конкурентній боротьбі часто виходять страхові компанії. Наприклад, у Франції за останні 20 років частка особистих заощаджень на банківських рахунках зменшилася з 59 до 15%, а коштів, інвестованих у страхові активи, зросла з 10 до 45 %.|Поширеним компромісним способом вирішення конкурентних суперечностей між страхови­ми та банківськими установами стало злиття в тій чи іншій формі банківського й страхового бізнесу в єдиний конгломерат, який одночасно забезпечує банківські та страхові послуги.

Банки пропонують страхові послуги, а страхові компанії від­кривають депозитні та ощадні рахунки; інколи банки створюють дочірні страхові структури, а страхові компанії беруть участь у банківських формуваннях. В окремих країнах дозволяється злиття банків зі страховими компаніями. Крім того, банки часто ку­пують цінні папери і стають власниками істотної частки цінних паперів страхових компаній або, навпаки, страхові компанії ста­ють власниками цінних паперів банків. Нерідко банки та страхові компанії укладають між собою кооперативні угоди і утворюють спільне підприємство, залишаючись при цьому незалежними.

У більшості країн страхові компанії активно залучені до пен­сійного бізнесу, у рамках якого вони активно й успішно конку­рують з іншими інститутами цього ринку (пенсійними фондами і т. ін.). Скажімо, у Франції та Великій Британії успіхи страхового бізнесу в цій сфері настільки переконливі, що уряди цих країн надали найвпливовішим страховим компаніям офіційні дозволи на право продажу та управління пенсійними коштами. »

Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі зі створенням Європей­ського союзу), а саме злиття страхових компаній, які містяться в різних країнах, і відкриття нових філій за кордоном. З 16 червня 1999 року набула чинності Угода про партнерство між Україною та країнами Євросоюзу в частині банківської та страхової діяль­ності, яка передбачає, зокрема, створення для іноземних страхо­виків умов, не гірших за ті, що існують для страховиків-резидентів. З огляду на сказане страховий ринок України зазнає істотних змін, про які йтиметься далі.

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8—12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій. N Український страховий ринок порівняно з провідними країна-мир де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала

Поняття «страховий ринок» у пострадянській економіці скла­лося на початку 90-х років. Саме на цей період припало створен­ня поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових орга­нізацій.

Зародження й розвиток страхового ринку України — процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших пост-соціал і стичних країнах. Проте нашій країні притаманні й деякі специфічні риси.

Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з появою 1988 року Закону «Про кооперацію») почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах страхування була незначною — не більш як 1 %. Проте існування кооперативів протягом 1988—1989 років мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посп­рияло підвищенню кваліфікації кадрів. Під страховий захист по­чали брати «нетрадиційні» для Держстраху СРСР ризики, зокре­ма вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. Уже на перших порах зародження на теренах ко­лишнього СРСР страхового ринку альтернативні страховики пиль­ну увагу звернули на зміст страхових продуктів (послуг), що про­понуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут пере­страхування. Коли 1990 року рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюва­тися перші комерційні страхові компанії. Можна відокремити чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцін­них суб'єктів страхування.