Підтримуючи промисловість, царський уряд у той же час ускладнював умови капіталістичної еволюції країни. Ця еволюція гальмувалася збереженням ряду кріпосницьких пережитків в економіці і політичному устрої Росії. В цих умовах капітал прямував у промисловість, якщо міг розраховувати на підвищені й гарантовані прибутки. У кінцевому підсумку ця данина, яка сплачувалася промисловості, своїм тягарем лягала на народ.
У другій половині XIX ст. головний зміст відносин царату і буржуазії знайшов своє відбиття у торговельного-промисловій політиці. Своє повне втілення вона знайшла у митному протекціонізмі. Проведення цієї лінії було пов'язане із прагненням зберегти кріпосницькі пережитки. Це був найгірший варіант сприяння промисловому розвитку порівняно із свободою торгівлі, яка б зробила неминучою ліквідацію цих пережитків на більш ранньому етапі.
Протекціоністська система певним чином сприяла промисло-во-капіалістичному розвитку, але вона при досягнутому його ріві не була єдино можливою, а сам розвиток наприкінці XIX ст. міг О бути в цілому більш швидким і без митного заступництва, коли усередині країни були ліквідовані кріпосницькі перешкоди, особлії во на шляху розвитку капіталізму в сільському господарстві. Будучи заінтересованим у розвитку промисловості, царат сприяв і виникненню промислової буржуазії. Хоча уряд з підозрою ставився до класового самовизначення буржуазії, він був вимушений дозволити їй створювати свої підприємницькі об'єднання і організації. Саме в Україні виникло одне з таких об'єднань — з'їзди гірничопромисловців Півдня Росії. Ця організація об'єднувала крупну буржуазію провідних галузей промисловості Донбасу.
Завантажити реферат