Місцеві органи самоврядування

Принцип самостійності і незалежності Рад народних депутатів не означає відсутності їх взаємодії. Закон (ст. 4) дозволяє місцевим Радам різних рівнів перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі господарського і со­ціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов і націо­нальних особливостей.

Місцеві самоврядувальні органи проводять свою ро­боту сесійно. Сесія Ради складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради. Сесії скликаються головою Ради в міру необхідності, але не менш як два рази на рік, а позачергові сесії можуть скликатися за про­позицією не менш як третини від загальної кількості обра­них депутатів Ради, а також за пропозицією постійної комісії, виконавчого комітету Ради, голови місцевої дер­жавної адміністрації. Перша сесія новообраної Ради скли- кається відповідною територіальною виоорчою комісією не пізніше як через місяць після виборів.

Органи самоврядування є правочинними розглядати пи­тання, віднесені законодавством України до їх відання. Є, однак, перелік питань, які можуть вирішуватися ви­ключно на пленарних засіданнях Ради. Їх ще називають виключною компетенцією представницьких органів само­врядування. Так, виключно на пленарних засіданнях Ради вирішують питання про визнання повноважень депутатів;

обрання голови, заступника голови Ради і звільнення з по­сади або прийняття їх відставки; утворення і обрання постій­них та інших комісій Ради, зміну їх складу, обрання голів комі­сій; утворення виконавчого комітету Ради; заслуховування звітів утворюваних Радою органів та оцінка їх діяльності. На пленарних засіданнях затверджуються плани і програми еко­номічного та соціального розвитку території Ради, місцеві еко­номічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності, місцеві бюджети та зміни, що до них вносяться, звіти про виконання бюджету, приймаються рішення про про­ведення місцевого референдуму та деякі інші питання.

Важливу роль у роботі самоврядних органів відіграють постійні комісії Рад, які є відповідальними перед Радою і їй підзвітні.' Постійні комісії обираються Радою з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень Ради. Рада утворює комісії: мандатну, з питань депутатської діяльності та етики; з питань пла­нування, бюджету і фінансів, а також при необхідності постійні комісії з інших питань господарського і соціально-культурного будівництва, визначає їх кількісний склад. Строк повноважень постійних комісій такий, як і Ради, котра їх утворює. Обираються комісії у складі голови і членів комі­сії, причому кандидатуру голови комісії пропонує голова Ради. Заступник голови і секретар комісії обираються на засіданні постійної комісії. До складу постійних комісій не можуть обиратися голова, заступник голови Ради. Протя­гом строку своїх повноважень Ради мають право реоргані­зувати систему своїх комісій, вносити зміни до їх складу.

З лютого 1994 р. Верховна Рада України прийняла За­кон України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування», згідно з яким органами місцевого само­врядування в Україні виступають сільські, селищні, міські, районні та обласні Ради. Вони наділяються власною компе­тенцією, в межах якої діють самостійно. Одночасно облас­ні, районні. Київська та Севастопольська міські Ради ви­конують функції органів державної виконавчої влади.

Ради обираються строком на чотири роки. Кількісний склад Рад визначається самими Радами, але має становити не більше як 75 депутатів для обласної. Київської і Севас­топольської" міських та Рад міст з районним поділом і не більше як ЗО — для інших Рад. Голови обласних, район­них, міських, селищних і сільських Рад обираються безпо­середньо населенням, вони ж за посадою очолюють вико­навчі комітети відповідних Рад. Кількісний склад виконав­чого комітету визначає Рада на пленарному засіданні, пер­сональний склад виконкому пропонується головою від­повідної Ради і затверджується Радою.

У сільських, селищних, міських (міст районною підпо­рядкування) Радах за їх рішенням виконавчі комітети можуть не утворюватися, у цих випадках виконавчі функції здійснює юлова Ради.

Голови сільських, селищних, міських, районних і облас­них Рад "і'л очолювані ними виконавчі органи підзвітні і під­контрольні відповідним Радам. З питань здійснення делего­ваних їм повноважень державної виконавчої влади вони під­порядковані Кабінету Міністрів України, а також виконав­чим органам вищестоящих Рад.

Отже, місцеві Ради всіх рівнів діють самостійно в сфері місцевого самоврядування, вертикальна ж їх підпорядко­ваність встановлюється лише при реалізації ними функції дер­жавної виконавчої влади.

Законодавець формулює умови, за яких повноваження сільської, селищної, міської, районної, обласної, Верховної Ради Республіки Крим можуть бути достроково припи­нені, зокрема, якщо вони прийняли рішення, спрямоване на порушення територіальної цілісності України, самочинну зміну її державно-територіального устрою; порушили Конс­титуцію України і закони України та не приводять своє рішення у відповідність з ними; не можуть протягом двох місяців провести пленарне засідання чи утворити свої ви­конавчі органи. Рішення про скасування незаконних рішень Рад та дострокове припинення повноважень і призначення нових виборів цих Рад приймає Верховна Рада України. У разі порушення Конституції та законів України голова обласної", районної, міської, селищної" і сільської Ради може бути звільнений з посади у порядку, визначеному законом.

Оскільки Республіка Крим є складовою частиною Украї­ни, Закон зазначає, що органи місцевої влади і самовряду­вання в ній формуються і діють на підставі Конституції України, законів України, Конституції і законів Респуб­ліки Крим, які мають відповідати Конституції і законам України.

ІНШІ ЛАНКИ СИСТЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ

До системи самоврядування України входять також інші форми територіальної самоорганізації громадян: гро­мадські комітети і ради самоврядування. Територія їх діяль­ності визначається виконкомом відповідної міської, район­ної в місті, селищної, сільської Ради, виходячи з соціально-економічної цілісності території та з урахуванням пропо­зицій населення. Обираються органи громадського само­врядування на загальних зборах (сходах) громадян або і\ представників. Зміст їх діяльності визначається основними завданнями соціально-економічної та політичної перебудо­ви, що відбувається в Україні. Закон про місцеве та ре­гіональне самоврядування України (ст. 4, 56) передбачає право місцевих Рад народних депутатів передавати части­ну своїх повноважень органам територіальної самооргані­зації громадян відповідно з фінансово-матеріальним забез­печенням для здійснення цих повноважень. Громадські комітети і ради самоврядування здійснюють також інші повноваження. Ііове законодавче положення про можли­вість передачі місцевими Радами повноважень органам територіальної самоорганізації громадян слід розглядати в ас­пекті підвищення ролі громадськості у вирішенні суспільно-самоврядних справ, а критерієм для цієї передачі, мабуть, по­винна бути ефективність у вирішенні таких повноважень. Це має бути стимулом для розгортання суспільної актив­ності населення мікротериторіальних колективів. Правовою основою діяльності органів територіальної самоорганізації гро­мадян, крім законодавчих актів держави, мають бути стату­ти (положення), затверджені загальними зборами (сходами) громадян або їх представниками та зареєстровані виконавчи­ми комітетами відповідних Рад народних депутатів.