Злочинами, хоча і менш небезпечними, вважаються діяння осіб, які здійснили або прийняли платіж готівкою у сумі, що перевищує встановлену межу; порушили обов’язок надавати заяву про міжнародний переказ грошових коштів, цінних паперів або цінностей, відносно яких передбачено надання заяв; а також дії керівників та службовців компаній, ігрових домів і кредитно-фінансових установ, які здійснюють обмін валюти, що порушили положення Типового закону.
Твердження стосовно доцільності точного визначення соціального феномена “відмивання” грошей, представлені в документах ООН, виключають пошук адекватного розуміння та відображення в політиці держави змісту та суті цього явища. Відсутність останнього спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно ефективності боротьби з “відмиванням” коштів, а також з вибором сил, засобів та заходів протидії, запропонованих державою для запобігання цьому явищу, а також їх організаційних і правових форм реалізації та використання.
У зарубіжному законодавстві зустрічаємо поняття “доходи від незаконної діяльності” та “доходи, отримані від злочинної діяльності”.
Так, згідно з американським законодавством під незаконними доходами розуміються доходи, отримані від вчинення злочинів, пов’язаних з наркотиками, фальшивомонетництвом, контрабандою, шахрайством з банківськими операціями, банківськими та поштовими пограбуваннями та крадіжками, шантажем і т.ін. У 1986 році Конгрес США ухвалив Закон про контроль за відмиванням грошей, який вперше розглядав нові злочини, пов’язані з “відмиванням” грошей. Ці положення були кодифіковані у параграфах 1956 та 1957 Титулу 18 Зводу законів США.
Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин вважалася особа, яка використала або намагалася використати надходження від будь-якої незаконної діяльності у фінансовій операції з наміром продовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування чи приховування місцезнаходження, джерела, права власності чи управління зазначеними коштами.
При цьому в поняття терміну “операція” включається придбання, продаж, застава, дарування, переміщення. доставка або інше відчуження, а у відношенні грошових документів — депонування, зняття з рахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, позика, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів вкладу чи інших грошових документів, використання особистого банківського сейфа або будь які інші виплати, перекази чи доставка в фінансову організацію будь-яким способом.
У 1988 році прийнято Закон про вдосконалення переслідування за “відмивання” грошей. Новий Закон вилучив з категорії фінансових операцій отримання адвокатами гонорару при захисті кримінальних злочинців. Разом з тим, заборонялися за наявності необхідного знання чи наміру перевезення, пересилка або переказ (як і спроба вчинення цих дій) кредитно-грошових інструментів або коштів, отриманих від будь-якого злочину (не обов’язково від “особливої” незаконної діяльності) як на території США, так і за їх межами. При цьому достатньо встановити той факт, що підсудний знає про власність, яка використовується в операції та є надходженням від будь-якого злочину за законом штату [3] федеральним законом чи іноземним законом незалежно від того, чи знав підсудний про те, якого роду це був злочин [4].
У Проекті закону Російської Федерації “Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом” визначено, що доходами, отриманими незаконним шляхом, є речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, робота та послуги, результати інтелектуальної діяльності, інші об’єкти цивільних прав, придбаних у результаті порушення федерального закону, закону суб’єкта Російської Федерації або іншого нормативного акта. Кримінальний кодекс Російської Федерації (ст.174) передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію (“відмивання”) доходів, одержаних незаконним шляхом. Формулювання “доходи, отримані незаконним шляхом” передбачає розповсюдження дії статті на будь-які доходи, отримані з порушенням норм будь-якої галузі законодавства [5].
Предметом цього злочину можуть бути грошові кошти, цінні папери в російській чи іноземній валюті та інше рухоме і нерухоме майно, придбані як в Росії, так і за її межами. Таким чином, предметом легалізації, перш за все, є майно, отримане в результаті вчинення таких злочинів, як розкрадання, контрабанда, вимагательство, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, незаконне підприємництво і банківська діяльність, організація або утримання притонів для заняття проституцією, незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів, отримання хабара, ухилення від сплати податків та ін.
Подібною до американської є сфера застосування відповідних норм в Італії, Австрії, у той час, як законодавства Великобританії, Франції, Канади, Люксембургу визначають поняття “незаконна діяльність” як злочини, пов’язані лише з наркотиками.
Федеративна Республіка Німеччина ратифікувала Конвенцію ООН “Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин” 22 грудня 1993 р., а 15 липня 1992 р. був прийнятий Закон про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності, у зв’язку з яким у німецькому кримінальному праві виник новий склад злочину — відмивання грошей, викладений у параграфі 261 Кримінального кодексу.
Предметом злочину є майно. Німецькі спеціалісти трактують це поняття дуже широко, вважаючи, що до нього відносяться не тільки готівкові гроші та гроші на рахунках, але й іноземні платіжні кошти, вся рухомість і нерухомість — цінні папери, коштовні метали та камені, земельні частки, частки у фірмах та товариствах, боргові зобов’язання, патенти і т.ін.
У Кримінальному кодексі ФРН всі кримінально карані діяння поділяються на злочини і проступки. Майно, що “відмивається”, може бути отриманим внаслідок вчиненого будь-якого злочину (вбивства, торгівлі людьми, викрадення людей з метою викупу, розбою, грабежу, підробки грошових знаків, злочинної торгівлі наркотиками і т.ін.). Що стосується проступків, то маються на увазі тільки ті, які зазначені у Законі про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності.
Характерною особливістю регламентації відповідальності за “відмивання” грошей у німецькому законодавстві є те, що суб’єктом даної дії є не та особа, яка безпосередньо, шляхом кримінально караного діяння придбала певний майновий об’єкт, а особа, котра здійснила “відмивання” грошей. Особа, яка вчинила попереднє кримінально каране діяння (діяла самостійно або як співучасник), згідно з параграфом 261 Кримінального кодексу ФРН не може бути учасником (виконавцем чи співучасником) злочину, який полягає у “відмиванні” грошей.
Особливістю злочинів, пов’язаних з “відмиванням” грошей, є те, що вони носять допоміжний характер. Це означає, що подібні злочини є основою для продовження та поширення злочинної діяльності на інші галузі. З урахуванням цього факту метою законів про боротьбу з “відмиванням” грошей є не тільки створення системи заходів щодо припинення “відмивання” грошей та боротьба з ним, але й виявлення та попередження злочинів, що містять ознаки “відмивання” грошей.
Завантажити реферат