Правова характеристика об’єктів цивільного права - Курсова робота

Зміст

Вступ

Розділ І. Поняття і види об'єктів цивільних прав

Розділ ІІ. Речі як об'єкти цивільних орав. Класифікація речей. Майно

2.1. Засоби виробництва і предмети споживання.

2.2. Речі, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті і не вилу­чені з цивільного обороту.

2.3. Речі індивідуально визначені і родові.

2.4. Речі споживні і неспоживні.

2.5. Подільні і неподільні речі.

2.6. Речі головні і приналежності.

2.7. Плоди і доходи.

2.8. Гроші та валютні цінності.

2.9. Нерухомі та рухомі речі.

2.10. Майно.

Розділ ІІІ. Цінні папери як об'єкти цивільних прав

Розділ ІV. Вексель як об'єкт цивільних прав

4.1. Джерела вексельного законодавства.

4.2. Поняття і види векселя.

4.3. Форма векселя.

Розділ V. Дії, послуги, результати творчої діяльності, особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав. Службова та комерційна таємниця.

5.1. Результати творчої діяльності як об'єкти права.

5.2. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав.

Практична частина

Висновки

Список використаних першоджерел

Вступ

Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. ЇЇ фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учсників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюреалізм відносин власності.

В основу законодавчих актів, що регулюють товарно грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб’єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчіакти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення нними підприємницької діяльності.

Посилюється роль чіткого визначення і характеристики об’єктів цивільного права в самостійній організації господарської діяльності суб’єктів товарно грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає місце в системі правових галузей. Сучасне право поділяється на окремі галузі в залежності від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв належать: предмет, метод, правового регулювання і функції даної галузі.

Взаємодія галузей сучасного права забеспечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.

Цивільне право як самостійна галузь права також має відповідний предмет, метод цивільно-правового регулювання і функції.

У діалектико-матеріалістичній філософії об'єкт визначається як зовнішній протилежний суб'єкту предмет, на який спрямо­вані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосовувати це філософське положення до правових, у тому числі й цивіль­них, відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини — це відношення між суб'єктом і об'єктом. На­справді ж правовідносини слід розглядати як відносини між суб'єк­тами з приводу того чи іншого об'єкта. Вони складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задо­волення своїх потреб. Тому об'єктом цивільних прав (правовідно­син) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у вадносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення -своїх законних прав та інтересів.

Сучасний політичний та соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій і їх об’єднань та встановлюються гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених конституцією й іншими законами України. Конституційні норми в яких вони закріплені, виступають основою для деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій їх реалізації, захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав, охоронюваних законом інтересів і свобод.

Розділ І. Поняття і види об'єктів цивільних прав

Об'єкти цивільних прав і об'єкти цивільних правовідносин - поняття тотожні.

У діалектико-матеріалістичній філософії об'єкт визначається як зовнішній протилежний суб'єкту предмет, на який спрямо­вані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосовувати це філософське положення до правових, у тому числі й цивіль­них, відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини — це відношення між суб'єктом і об'єктом. На­справді ж правовідносини слід розглядати як відносини між суб'єк­тами з приводу того чи іншого об'єкта[1]. Вони складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задо­волення своїх потреб. Тому об'єктом цивільних прав (правовідно­син) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у вадносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення -своїх законних прав та інтересів.

В юридичній літературі побутують також інші визначення по­няття об'єкта цивільних прав. Проте, на нашу думку, вони різняться між собою в основному не за змістом, а лише за фор­мою.

Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та право­вим режимом поділяються на такі види: речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні папери, інше майно, у тому числі май­нові права, дії (роботи) та послуги, результати творчої діяль­ності, службова та комерційна таємниця, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Розділ ІІ. Речі як об'єкти цивільних орав.

Класифікація речей. Майно

Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предме­ти споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задо­волення, не можуть бути об'єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

Держава встановлює відповідні правила поведінки людей сто­совно тієї чи іншої речі. На цій основі виникає термін “право­вий режим речей і майна”. Він є умовним (ніякого правового режиму речей насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей щодо тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами.