Державний апарат (середина 1960-х — середина 1980-х pp.)

У двадцятиріччі, що розглядається, в Україні функціонував розгалужений державний апарат. Його організація і діяльність юридично регулювались Конституціями СРСР і УРСР, іншими право­вими актами, а фактично — рішеннями з'їздів, пленумів ЦК КПРС, Компартії України, інших партійних структур.

Найвищим органом влади республіки за Конституціями УРСР 1937 p. і 1978 p. вважалась Верховна Рада УРСР, яка формувалась на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таєм­ному голосуванні. Депутатом Верховної Ради УРСР міг бути обра­ний громадянин республіки, якому виповнилося 21 рік, а за Конс­титуцією УРСР 1978 p. — 18 років. Верховна Рада УРСР мала право вирішувати усі питання, віднесені до відання Української РСР, а також створювати підзвітні їй органи. Основна організаційна форма діяльності Верховної Ради УРСР — сесії (чергові та позачергові). Передбачалось скликання чергових сесій Верховної Ради УРСР двічі на рік. Діяльності Верховної Ради в період, що розглядається, найбільшою мірою було притаманне поєднання законодавства із здійсненням державного управління і контролю. Допоміжним орга­ном Верховної Ради виступали її постійні комісії. В досліджуваний період їх кількість постійно зростала. Так, на першій сесії Верховної Ради УРСР шостого скликання (1963—1967 pp.) були додатково сформовані комісії: важкої промисловості і машинобудування, лег­кої і харчової промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку, комунального господарства і побутового обслуговування, з питань науки і культури. Окремі зміни в систему комісій вносилися і в наступні роки. У Верховній Раді УРСР дев'ятого скликання, об­раній 15 квітня 1975 p., функціонувало 17 постійних комісій:

закордонних справ, у справах молоді, важкої промисловості, легкої і харчової промисловості, місцевої промисловості, транспорту і зв'язку, сільського господарства, комунального і побутового обслу­говування, торгівлі, освіти і науки, культури, охорони здоров'я і соціального забезпечення, охорони природи, а також мандатна, законодавчих пропозицій і планово-бюджетна. Діяльність постій­них комісій регулювалась Положенням про постійні комісії Верхо­вної Ради Української РСР, затвердженим 29 червня 1966 р. на дев'ятій сесії Верховної Ради УРСР шостого скликання. У ньому визначались завдання, права і обов'язки постійних комісій, форми та методи їх організаційної діяльності. Правовий статус постійних комісій Верховної Ради УРСР закріплювала й Конституція УРСР 1978 p., де в ст. 109 зазначалось, що "Верховна Рада Української РСР обирає з числа народних депутатів Української РСР постійні комісії для ведення законопроектної роботи, попереднього розгля­ду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради Української РСР, а також для сприяння проведенню в життя зако­нів Української РСР та інших рішень, прийнятих Верховною Радою Української РСР, контролю" за діяльністю державних органів і організацій". 25 березня 1980 p. було затверджено нову редакцію Положення про постійні комісії Верховної Ради УРСР.

Верховній Раді УРСР була підзвітна Президія Верховної Ради республіки. Конституція УРСР 1937 р. не визначала правове стано­вище Президії, зафіксувавши лише, що це орган, який тлумачить закони і видає укази, але діяльність Президії виходила за дані рамки. Зміст зазначеної діяльності у другій половині 60-х — першій половині 70-х років полягав у контролі за дотриманням конститу­ції, союзного і республіканського законодавства, підготовці питань до сесій, забезпеченні нормальної роботи Верховної Ради, керів­ництві місцевими Радами, вдосконаленні структури республікансь­ких органів управління, розв'язанні адміністративно-територіаль­них питань. Президія широко застосовувала нормативне регулю­вання суспільних відносин, видаючи з цією метою, як правило, укази. Указ — другий після закону акт вищої юридичної сили. Президія давала тлумачення окремим нормам кримінального, кри­мінально-процесуального, адміністративного та іншого законодав­ства. Здійснюючи права УРСР у галузі зовнішніх відносин. Прези­дія Верховної Ради республіки ратифікувала конвенції та інші міжнародно-правові акти. Конституція УРСР 1978 р. у ст. 105 визначала, що "Президія Верховної Ради Української РСР є підзві­тним Верховній Раді Української РСР органом, який забезпечує організацію роботи Верховної Ради Української РСР та здійснює інші повноваження в межах, передбачених Конституцією Українсь­кої РСР і законами Української РСР". До складу Президії за посадою входили: голова Верховної Ради УРСР, перший заступник голови Верховної Ради УРСР, заступник голови Верховної Ради, голова Комітету народного контролю УРСР, голови постійних ко­місій Верховної Ради УРСР. Очолював Президію голова Верховної Ради УРСР. Стаття 106 Конституції УРСР перелічувала питання, які знаходилися у віданні Президії Верховної Ради УРСР.

Порядок діяльності Верховної Ради УРСР визначався регла­ментом Верховної Ради УРСР та іншими законами республіки, що видавались на підставі Конституції УРСР 1978 p. Регламент Вер­ховної Ради УРСР був прийнятий на першій сесії Верховної Ради УРСР десятого скликання 25 березня 1980 p.,

Органи державного управління УРСР в особі Ради Міністрів УРСР, державних комітетів, міністерств та відомств на початку періоду, що розглядається, були суттєво перебудовані передусім у зв'язку з господарською реформою 1965 p. На початку 1967 p. система органів державного управління УРСР складалася з Ради Міністрів УРСР, 27 союзно-республіканських і 5 республіканських міністерств, державного планового комітету Ради Міністрів УРСР, державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва, комітету народного контролю УРСР, державного комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті, державного комі­тету Ради Міністрів УРСР по хлібопродуктах і комбікормовій про­мисловості, державного комітету Ради Міністрів УРСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду, комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР, українського об'єднання Ради Міністрів УРСР по продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріаль­но-технічних засобів, організації ремонту та використання машин у колгоспах і радгоспах, головного управління Ради Міністрів УРСР з матеріально-технічного постачання, центрального статистичного управління при Раді Міністрів УРСР. До зазначеної системи входи­ли також деякі спеціальні комітети і головні управління при Раді Міністрів УРСР, створені урядом республіки на підставі п. "е" ст. 43 Конституції УРСР 1937 p.

В подальшому система державних комітетів, міністерств та інших центральних органів управління України неодноразово пере­будовувалась. Створювались нові галузеві органи, змінювались їх підпорядкованість та найменування. У середині 70-х років система органів Державного управління УРСР складалась із Ради Міністрів УРСР, 29 союзно-республіканських міністерств (будівництва підп­риємств важкої індустрії; вищої та середньої спеціальної освіти;