Режим робочого часу

Ненормований робочий день на підприємствах, в устано­вах, організаціях, незалежно від форм власності, може засто­совуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:

— для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— для осіб, робочий час яких за характером роботи по­діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос­подарство);

— для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла­ди за погодженням з відповідними галузевими профспілка­ми можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, про­фесій і посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру­женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе­ріодичного виконання службових завдань понад встановле­ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюєть­ся конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, по­саді, що дають право на цю відпустку.

Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи.

На Заході спостерігається тенденція росту застосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота в дві зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна ро­бота забезпечує велику ефективність і рентабельність ви­робництва, але викликає опір з боку працюючих. Тому пе­редбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до 30% залежно від виду зміни. Встановлена додатко­ва відпустка за роботу у вечірню чи нічну зміну, скорочена тривалість нічної зміни, заборона залучення до таких робіт осіб похилого віку. Подальше поширення такого режиму пов'язується з необхідністю скорочення тривалості робочого тижня до 30—20 годин у тиждень (Киселев И.Я. Цит. раб. — С.115).