Однак не треба забувати, що первісна природа, не спотворена людиною – величезне джерело духовного збагачення людства.
Природа з давніх давен була силою, яку боялися люди, яку любили і поважали, без якої не могли мислити своє існування.
Природа давала їжу, дім, природа давала натхнення, природа давала нові відкриття, давала змогу людству розвиватися, збагачуватися і змінюватися.
Не має жодного народу, який би не створив легенд про природні сили та явища, не має міфів, у яких би природі не відводилася провідна роль.
Якщо взяти український народ, то можна побачити, яку велику роль відігравала і продовжує відігравати природа. Це в першу чергу звязано з обрядами та звичаями українського народу, це стосується впливу на культуру нашого народу.
Малярство, архітектура, письменництво – усі вони дихають природними колоритами. Природа – це не просто фон, у якому мешкає сучасна людина, це своєрідний дім, який, як матір, виховує, збагачує матеріально і духовно.
Тілький правильний підхід до природи, розумне використання її багатств, правильне усвідомлення її ролі дає змогу сучасному людству духовно не бідніти і отримувати від неї сили.
Природа – це не просто мальовничий образ поетів чи малярів, це духовна криниця, яка збагатила і продовжує збагачувати не один народ і не одне покоління. То ж памятаймо, що природа потребує уваги і нашої любові. Бо тільки у взаємолюбові виграють всі: і природа, і наша людська душа.
Використана література:
1. Кончаківський П.І. Про духовний світ людини. – Львів, 1994.
2. Звичаї та обряди українського народу. – К., 2000.
Завантажити реферат