Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Електрокардіографія її значення. Показники серцевої діяльності. Регуляція діяльності серця. Екстрасистола. Причини. Види

Реферати / Медицина / Електрокардіографія її значення. Показники серцевої діяльності. Регуляція діяльності серця. Екстрасистола. Причини. Види

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

БІОЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В СЕРЦЕВОМУ М'ЯЗІ

Виникнення електричних потенціалів у серцевому м'язі зв'язано з рухом іонів через клітинну мембрану. Основну роль при цьому грають катіони натрію і калію. Усередині клітки калію значно більше, ніж у позаклітинній рідині, концентрація внутрішньоклітинного натрію, навпаки, набагато менше, ніж поза кліткою. У спокої зовнішня поверхня клітки міокарда заряджена позитивно внаслідок переваги там катіонів натрію, внутрішня поверхня клітинної мембрани має негативний заряд унаслідок переваги усередині клітки аніонів (Cl —, HCO3— і ін.). У цих умовах клітка поляризована, при реєстрації електричних процесів за допомогою зовнішніх електродів різниці потенціалів не буде. Однак якщо в цей період ввести мікроелектрод усередину клітки, то зареєструється так називаний потенціал спокою, що досягає 90 мв. Під впливом зовнішнього електричного імпульсу клітинна мембрана стає проникної для катіонів натрію, що спрямовуються усередину клітки (унаслідок різниці усередині- і позаклітинної концентрації) і переносять туди свій позитивний заряд. Зовнішня поверхня даної ділянки здобуває негативний заряд унаслідок переваги там аніонів. При цьому з'являється різниця потенціалів між позитивною і негативною ділянками поверхні клітки, і прилад, що реєструє, зафіксує відхилення від ізоелектричної лінії. Цей процес зветься деполяризації і зв'язаний з потенціалом дії. Незабаром уся зовнішня поверхня клітки здобуває негативний заряд, а внутрішня — позитивний, тобто відбудеться зворотна поляризація Регіструєма крива при цьому повернеться до ізоелектричної лінії.

Наприкінці періоду порушення клітинна мембрана стає менш проникної для катіонів натрію, але більш проникної для катіонів калію; останні спрямовуються з клітки (унаслідок різниці поза- і внутрішньоклітинною концентрацією). Вихід калію з клітки переважає над надходженням натрію в клітку, тому зовнішня поверхня мембрани знову поступово здобуває позитивний заряд, а внутрішня — негативний. Цей процес зветься реполяризації. Прилад, що реєструє, знову зафіксує відхилення кривої, але в іншу сторону (тому що позитивний і негативний клітки клітки помінялися місцями) і меншої амплітуди (тому що потік іонів калію рухається повільніше). Описані процеси відбуваються під час систоли. Коли вся зовнішня поверхня знову здобуває позитивний заряд, а внутрішня — негативний, знову буде зафіксована ізоелектрична лінія, що відповідає діастолі. Під час діастоли відбувається повільний зворотний рух іонів калію і натрію, що мало впливає на заряд клітки, оскільки іони натрію виходять із клітки, а іони калію входять у неї одночасно і ці процеси врівноважують один одного.

Описані процеси відносяться до порушення одиничного волокна міокарда. Виникаючий при деполяризації імпульс викликає порушення сусідніх ділянок міокарда, воно поступово охоплює весь міокард, розвиваючись по типі ланцюгової реакції.

Порушення серця починається в синусовому вузлі, розташованому в правому передсерді в області устя верхньої порожньої вени. Синусовий вузол має автоматизм і продукує визначене число імпульсів у заданий проміжок часу. У дорослої людини в спокої в синусовому вузлі генерується 60-80 імпульсів у хвилину.

РЕЄСТРАЦІЯ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМИ

Електрокардіограма (ЕКГ) являє собою запис сумарного електричного потенціалу, що виникає при порушенні безлічі міокардиальних кліток.

ЕКГ записують за допомогою електрокардіографа. Його основними частинами є гальванометр, система посилення, перемикач відведень і пристрій, що реєструє. Електричні потенціали, що виникають у серце, сприймаються електродами, підсилюються і пускають у хід гальванометр. Зміни магнітного полючи передаються на пристрій, що реєструє, і фіксуються на електрокардіографичну стрічку, що рухається зі швидкістю 10-100 мм/з (частіше 25 чи 50 мм/с).

Щоб уникнути технічних помилок і перешкод при записі ЕКГ необхідно звернути увага на правильність накладення електродів і їхній контакт зі шкірою, заземлення апарата, амплітуду контрольного мілівольта й інші фактори, здатні викликати перекручування кривої.

Електроди для запису ЕКГ накладають на різні ділянки тіла. Система розташування електродів називається електрокардіографічним відведеннями.

ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФИЧНІ ВІДВЕДЕННЯ

У клінічній практиці найбільш поширені відведення від різних ділянок поверхні тіла. Ці відведення називаються поверхневими. При реєстрації ЕКГ звичайно використовують 12 загальноприйнятих: 6 від кінцівок і 6 грудних. Перші 3 стандартні відведення були запропоновані ще Ейнтговеном. Електроди при цьому накладаються в такий спосіб:

I. відведення: ліва рука (+) і права рука (-);

II. відведення: ліва нога (+) і права рука (-);

III. відведення: ліва нога (+) і ліва рука (-).

Осі цих відведень утворять у фронтальній площині грудної клітки так називаний трикутник Ейнтговена.

Реєструють також посилені відведення від кінцівок:

· (VR — від правої руки;

· (VL — від лівої руки;

· (VF — від лівої ноги.

До позитивного полюса апарата приєднують провідник електрода від відповідної кінцівки, а до негативного полюса — об'єднаний провідник електродів від двох інших кінцівок. Посилені відведення від кінцівок знаходяться у визначеному співвідношенні зі стандартними. Так, відведення aVL у нормі має подібність з I відведенням, aVR — із дзеркально переверненим II відведенням, aVF подібно з II і III відведеннями.

Шість грудних відведень позначають V1 - V6. Електрод від позитивного полюса встановлюють на наступні крапки:

V1 — у четвертому межребер’я в правого краю грудини;

V2 — у четвертому межребер’я в лівого краю грудини;

V3 — посередині між крапками V2 і V4;

V4 — у п'ятому межребер’я по лівій серединно-ключичній лінії;

V5 — на рівні відведення V4 по лівої передній аксиллярної лінії;

V6 — на тім же рівні по лівої середній аксиллярної лінії.

ПЕРЕШКОДИ ПРИ РЕЄСТРАЦІЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМИ

І МЕТОДИ ЇХНЬОГО УСУНЕННЯ

Підсилювальна система в електрокардіографі сприяє різкому посиленню не тільки корисних сигналів, але і тих незначних перешкод, що не завжди переборні. Деякі морфологічні зміни зубців неминучі, але не мають діагностичного значення. Однак дуже часто ці зміни помилково вважають ознаками поразки міокарда.

Причиною перешкод можуть бути електрична активність тканин, через які проводиться імпульс (наприклад, кістякові м'язи), опір тканин, особливо шкіри, а також опір на вході підсилювача Прикладом перешкод такого роду є електрична активність кістякових м'язів, тому при реєстрації електрокардіограми необхідно рекомендувати пацієнту максимально розслабити м'яза. М'язові струми накладаються на електрокардіограму в хворих із тримтливим паралічем, хореєю, тетанією, паркінсонізмом, тиреотоксикозом. Коливання, викликувані м'язовими струмами, іноді важко відрізнити від тріпотіння передсердь. Артефакти, що виникають на кривій при випадковому поштовху чи апарата кушетки можуть імітувати шлункові екстрасистоли. Однак, при уважному розгляді артефакти легко розпізнаються. Нерівномірна робота відмітчика чи часу стрічкопротягувального механізму може симулювати аритмію.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали