Поняття ризику в менеджменті та його класифікація

З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути ком­пенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої «премії за ризик», котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) пови­нен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.

Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зрос­тання не загального ступеня ризику за проектом, а лише сис­тематичного (ринкового) ризику, що визначається за допо­могою коефіцієнта бета (р), оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана «модель надій­ності ринку».

Кількісні методи оцінювання ризику та методи його моде­лювання і оптимізації розглядаються у подальших викладках.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ РИЗИКУ

Діяльність менеджерів обтяжена ризиком. Він може бути меншим чи більшим, але зовсім уникнути його неможливо. Значний успіх без ризику — утопія. Ризик визначається багатьма причинами, наведемо деякі з них.

По-перше, науково-технічний прогрес (НТП) формує нову систему орієнтацій людини, радикально змінює предметне се­редовище, у якому вона живе. Якісно іншими стають значення та співвідношення продуктивної інноваційної діяльності. Ство­рюється атмосфера гострої потреби в новаторських, сміливих рішеннях, відбувається пошук принципово нових, що раніше не використовувалися, неординарних шляхів розв'язання склад­них сучасних задач. За таких умов менеджери різних рівнів управління вимушені йти на ризик.

НТП надає діяльності багатьох менеджерів творчого харак­теру. Тобто ризик пов'язаний з творчою діяльністю, що характе­ризується неповторністю, оригінальністю, унікальністю, зумовле­ний суттю творчого процесу, особливостями впровадження нового у практику, необхідністю розв'язування суперечностей між подія­ми та процесами, що з'являються у суспільстві і старими спо­собами соціального регулювання.

По-друге, середовище діяльності людей все більше стає рин­ковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає недетер-мінованість та невпевненість щодо отримання кінцевого резуль­тату, а, отже, зростає і ступінь ризику.

Ринок — досить жорстка система, що вимагає від кожного великої фізичної та інтелектуальної віддачі. Конкуренція не визнає кволих. У США, наприклад, щорічно створюється 10,5 млн нових фірм і 80 % з них стає банкрутами протягом першого ж року існування.

По-третє, діяльність багатьох людей набуває підприємниць­ких рис. А підприємець (менеджер) обов'язково ризикує. Тому йому притаманні такі риси як незалежність та нестандартність дій, новації щодо досягнення мети, сміливість та винахід­ливість, орієнтація на досягнення якомога кращих результатів.

Форми прояву підприємництва здебільшого носять індиві­дуальний характер.

Це характерно для ситуацій, пов'язаних з ризиком, коли людина виходить за вузькі межі стереотипів. Ризик — це жорст­ка перевірка особистих якостей, професійності, здатності вірно орієнтуватися в оточуючому нас світі.

Власне ризик залучає підприємця до системи природного добору через гостру конкурентну боротьбу.

По-четверте, на порядку дня стає питання глобального ри­зику. Він пов'язаний зі зростаючою небезпекою самознищення цивілізації як наслідку якоїсь катастрофи (про неї нагадує Чорно­бильська АЕС, небезпека ядерної війни), екологічної небезпеки (внаслідок забруднення оточуючого середовища), вичерпання ре­сурсів (енергетичної кризи), продовольчої проблеми (у зв'язку з нарощуванням дефіциту продовольства та пов'язаних з цим хвороб та епідемій), несприятливої демографічної ситуації (у зв'язку з неконтрольованим зростанням чи зменшенням кіль­кості населення).

На рис. 1.7. наведена схема, за якою можна аналізувати ри­зик, зумовлений внутрішніми та зовнішніми, по відношенню до об'єкта (господарської системи), причинами.

>

Причини виникнення невизначеності та зумовленого нею ризику поділяються на три групи [II].

Перша група. Більшість пов'язаних з економікою процесів є принципово індетермінованими. Таким, наприклад, є науково-технічний прогрес, хід якого неможливо точно спрогнозувати. Важко передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток смаків споживачів тощо.

Друга група. Це економічно оптимальна неповнота інфор­мації, бо іноді більш доцільно працювати з неповною інфор-

мацією, ніж збирати вкрай високовартісну практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інфор­мації, обумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, оскільки ця обмеженість пояснюється економічними причи­нами. Сюди слід віднести і неточності, що виникають з на­ближених методів оцінювання даних, наприклад, вибіркові спо­стереження і експертні оцінки. Зниження цих неточностей теж потребує певних додаткових затрат.

Рис. 1.7. Причини виникнешія економічного ризику

Третя група. Існує, так би мовити, «організована» невизна­ченість чи асиметрія інформації. Вона спричинена тим, що іноді деякі економічні агенти вважають доцільним приховувати деяку частину інформації з економічних, політичних чи з інших при­чин. Наприклад, надто важко прогнозувати можливості зов­нішньоторговельних операцій з стратегічними товарами. Керую­чому органові управління інколи важко оцінити можливості та зусилля підлеглих підрозділів, та навпаки.

Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона за­лежить від багатьох змінних чинників —контрагентів, дії яких неможливо спрогнозувати з прийнятною точністю. Впливає на неї також і відсутність чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, зсуви у суспільних потребах і споживчому попиті, неперед-бачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон'юнктури

світового ринку, коригування траєкторії руху економіки з полі­тичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.

Під невизначеністю, яка породжує ризик, розуміють си­туацію, коли у деякій мірі відсутня інформація стосовно струк­тури та можливих станів об'єкта та оточуючого середовища.

На схемі, поданій на рис. 1.8, показано, що джерелом неви­значеності може стати кожний елемент та канал зв'язку між елементами, наведеними на ній. Виділяються основні види не­визначеності, породжені прямими зв'язками під час дослідження та керування системою (об'єктом), та другорядні, що відоб­ражають зворотні дії та ефекти.

14 9 13 7