Прагнення уникати будь-якої конфронтації і критики у ділових стосунках. Керівники прагнуть будь-якою ціною зберегти дружні відносини і атмосферу загального порозуміння, навіть не на користь справі, уникаючи будь-яких, навіть явно назрілих конфліктів. А для західного менеджменту, де навіть теорія конструктивного конфлікту розроблена в деталях, закономірним явищем є конструктивний конфлікт, якщо це корисно для справи. Тому, працюючи на сході, прийдеться шукати тонкі обхідні шляхи і подавати необхідність тих чи інших змін в красивій обгортці дружелюбності і злагоди.
2.Особові риси стереотипу - дуже розвинута гордість і боязнь “втратити лице”. Якщо добавити емоційність і легке збудження від навіть незначного зауваження або події, то зрозуміло, скільки такту, терпіння, а саме головне - обачності, потрібно проявляти м/н менеджеру у своїх словах і тим більше вчинках.
3.Під час переговорів потрібно пам’ятати:
а)потрібно по можливості строго притримуватись прийнятого раніше порядку переговорів, загальної канви бесіди;
б)якщо виникає необхідність обговорити незаплановану тему, то потрібно дати час і можливість партнеру ознайомитись з нею, маючи на увазі, що ця адаптація відбувається у східного партнера повільніше;
в)слідкувати за звучанням своєї мови, не допускати різких або грубо озвучених слів, прагнути до максимальної теплоти і дружелюбності у звуках, позах, жестах, виразі обличчя.
6.Японський національний стереотип.
1.Базові риси стереотипу - це надзвичайно продуктивне поєднання справді безмірної працьовитості (працелюбності) і терпіння японців з таким же безмежним внутрішнім прагненням до красоти і досконалості. І якщо говорити про організаційну сторону справи - системах і методах управління якістю, то в Японії вони ідеально підходять до національного стереотипу, і в цьому головна причина результативності всіх систем і методів, які в інших країнах хоч і дають певні результати, але як правило, не японського рівня.
2.Японці - безумовні традиціоналісти, але, оригінальні традиціоналісти. Бережно зберігаючи все краще у своїй культурі, вони жадно сприймають і досить уміло адаптують кращі досягнення інших країн і націй. Природна гнучкість і адаптація роблять японців першими у швидкості і точності врахування самих різноманітних вимог регіонів, країн, окремих груп покупців і швидкості їх реалізації в товарах і послугах.
3.Дисциплінованість і відданість почуттю відповідальності перед колективом (групою), визнання безумовного авторитету колективу, готовність приносити в жертву йому свої особисті потреби і інтереси.
4.Життєві риси нації - ввічливість і делікатність, акуратність і порядність (що високо цінується у партнерах), східна відданість володінню собою і абсолютному контролю над особистою поведінкою і емоціями.
2.Національні школи і досвід менеджменту в різних країнах.
1).Американська школа м/ту:
-Перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз.
-Грунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають двохрічну програму магістр ділового адміністрування, які щорічно закінчують понад 70 тис. чол.).
-Жорсткий агресивний м/нт
-Величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів.
Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США:
-Спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США
-Податкові поради іноземцям
-Утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища
-Рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.
2).Японська школа м/нту:
-Використовує зарубіжний (насамперед США) досвід м/нту
-Грунтується на колективістських засадах
-Акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях
-Зорієнтований на світові ринки
3).Досвід Франції : Планування
-Державний сектор - 20% ВНП
-Мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни
-Планування в 40-50-і роки: регламентація використання ресурсів
-Планування в 60-70-і роки: індикативний план як форма координації державного і приватного сектору
-Стратегічне планування в 80-90-і роки
-Два типи державних підприємств:
а)ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне;
б)монополісти, яких підтримує держава.
-Пріоритети п’ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів
-Органи планування: секретаріат (20 чол.), комісаріат (150 фахівців).
3).Досвід Німеччини: влада і кодекси:
-Довіра влади у керівництві трудовою діяльністю;
-Авторитаризм - функція лідерства
-Турбота менеджерів про підлеглих
-Закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 р.)
-Утворення виробничих рад: вибори через 4 роки, що проводять свої засідання в робочий час
-Включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси співробітників і одночасно приймають рішення в інтересах всього підприємства.
4).Австралія
-Вплив на м/нт моральних аспектів
-Наголос на політичні і соціальні цінності досягнення
-Сприйняття ризику
5).Італія
-Дії у середовищі з низькими ризиками
-Конкурентоспроможність італійських менеджерів
-Схильність до групового прийняття рішень
6).Австрія
-Наголос на самореалізації у керівництві
-Висока цінність незалежності і конкурентоспроможності
-Прагнення уникнути ризиків
7).Великобританія
-Висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки
-Індивідуалізм вважається найвищою цінністю.
3.Порівняльний аналіз американського і японського менеджменту.
Завантажити реферат