Серед спеціальних засобів для інфу-зійної дезінтоксикації, які зв'язують та виводять токсичні речовини з організму, найбільше поширення мають препарати вінілових сполук — по-лівінілпіролідон, гемодез та полідез, а також перистон та неокомпенсан. У нас головним засобом цього раду є 6 % розчин низькомолекулярного полі-вінілпіролідону (неокомпенсан). Цей препарат діє шляхом зв'язування (адсорбції) токсичних речовин у кровоносному руслі та швидкого виведення їх з організму, головним чином, через нирки. Він виводиться з організму протягом 4—9 год (М.Т. Терехов, 1979). Гемодез також сприяє детоксикації шляхом поліпшення мікроцир-куляції (усуває стаз еритроцитів) та ліквідації гіпоксії тканин. Вводять гемодез крапельне внутрішньовенне по 10 мл/кг маси тіла для дітей та 400 мл на одну інфузію для дорослих. Повторне вливання можливе не раніше ніж через 12 год. Дія препарату розпочинається через 10—15 хв. Інший препарат — полідез — є низькомолекулярним розчином полівінілового спирту. Застосовується 3 % розчин полідезу в ізотонічному розчині (0,9 %) натрію хлориду в дозі 400— 800 мл на добу у тих самих випадках, що й гемодез.
Поряд із означеними розчинами з метою дезінтоксикації використовують і багато інших речовин, які не тільки зв'язують токсини, але й володіють іншими ефектами, зокрема гемоди-намічним, антитромботичним чи реологічним. Їх призначають хворим, у яких інтоксикація поєднується з гіпо-протеїнемією, гіпотензією чи порушенням коагуляції крові (тромбоемболіч-ним станом, агрегацією еритроцитів).
Серед цих препаратів широко відомі такі білкові препарати, як альбумін (10—20 % розчин) та протеїн (10 % розчин), що вміщують до 80 % альбуміну та 20 % глобулінів. Вводять їх у дозах по 100 мл та 200—400 мл один раз на добу. Білкові препарати утворюють білкові комплекси з токсинами, зв'язують та утримують в судинах воду (1г альбушну утримує в судинах 20 мл води), підвищують артеріальний тиск і фільтраційну здатність нирок. Це сприяє виведенню токсинів.
При інфекціях, що супроводжуються гіперкоагуляцією та порушенням мікроциркуляції, які загрожують тромбоемболією, високоефективним є реополіглюкін —^ низькомолекулярний поліглюкін. Його вводять у дозі 400 мл на добу, ефект зберігається протягом 8 год. Для лікування таких хворих використовують також інші антикоагулянти (гепарин) та дезагреган-ти (ацетилсаліцилова кислота).
Для дезінтоксикації та знищення мікробів застосовують також білкові імунні препарати гаммаглобулін, ан-тистафілококову плазму. Ці препарати, що вміщують антитіла проти відповідних мікроорганізмів та їх антигенів, зв'язують їх у комплекси антиген — антитіло і нейтралізують, дезактивують. Вони особливо ефективні при гіпогаммаглобулінемії.
Високими дезінтоксикаційними властивостями володіють також осмотичні діуретичні засоби, до яких належать багатоатомні спирти — манні-тол та сорбітол. Це шестиатомні спирти, які вводять внутрішньовенне в 10—20 % (маннітол) і 20 % (сорбітол) розчинах у дозах 1—2 г сухої речовини на 1 кг маси тіла. Вони починають діяти через 15 хв, а максимальне сечовиділення спостерії'ається через 2 год. Більша частина препаратів виводиться протягом доби (до 80 %) нирками, інші ж використовуються організмом як енергетичні речовини. Ці препарати призначають переважно при гострій нирковій недостатності.
У разі винятково тяжкої інфекційної інтоксикації, як це буває при сепсисі, застосовують штучний гемодіаліз, перитонеальний діаліз, гемо- та лімфосорбцію, ультрафіолетове та лазерне опромінення крові і навіть підключення ксеноселезінки чи печінки, переважно свинячої. Треба пам'ятати, що детоксикація організму — поняття дуже широке і не може бути зведене лише до застосування названих вище препаратів та заходів. Перелічені інфузійні засоби спрямовані головним чином на наслідок інфекції, тобто продукт її. Детоксикаційним ефектом володіють і всі ті засоби, які безпосередньо діють на збудників інфекції (антибіотики та хіміопрепарати) або коригують функції організму, обмін речовин, без нормалізації яких процеси детоксикації не можуть відбуватись повноцінно. Тому поряд із спеціальними, цілеспрямованими засобами не менш важливими в лікуванні хворих з інфекцією є всі інші загальні заходи для лікування хірургічної інфекції. Зокрема, призначають симптоматичні препарати (серцево-судинні, аналгетики, седативні та ін.), імунокоректори та імуностимулятори (тактивін, тімалін, тимоген та ін.), анаболічні гормони та препарати (ан-дростерон, неробол, ретаболіл, солкосерил-розчин тощо), інгібітори протеолізу та простагландинів тощо.
Завантажити реферат