Адміністративно-правові методи

Рядовий та начальницький склад поділяється на три категорії: міліцію, внутрішню службу та слідчих. До міліції належать праців­ники, яким присвоєно спеціальні звання міліції; до внутрішньої служби — особи, яким присвоєно звання внутрішньої служби. Слідчим присвоюються спеціальні звання міліції, але вони корис­туються всіма правами працівника міліції лише у випадку і під час виконання ними функцій, передбачених ст. 10 Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію»1 (зі змінами та доповненнями). Слідчі виконують свої функції згідно з кримінально-процесуаль­ним законодавством.

Відповідно до чинного законодавства та підзаконних актів вста­новлено певні обмеження в прийомі на службу: віковий ценз, стан здоров'я, наявність минулої чи існуючої судимості.

Заборонено проходження служби в одному органі внутрішніх справ працівників, які перебувають між собою у близькому родстві чи свойстві, якщо їх робота пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю один одному.

Важливе значення для просування по службі має атестація, за допомогою якої характеризується діяльність працівника внутрішніх справ. Висновки атестації містять оцінку якостей співробітника, характеризують рівень його відповідності займаній посаді, оцінку його можливостей.

Спеціальні звання присвоюються співробітникам органів внут­рішніх справ з урахуванням їх освіти, кваліфікації, ставлення до службових обов'язків, вислуги років, а також займаної посади.

Особливість завдань, що поставлені перед органами внутрішніх справ, передбачає високу організованність й дисциплінованість їх співробітників'. Важливе значення для службової дисципліни має Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ.[4]

Міліція України — це складова частина МВС України, яка грає провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громад­ського порядку і спокою, громадської безпеки та боротьби зі злочин­ністю. Правовий статус міліції визначається Законом України «Про міліцію».

Міліція України є державним озброєним органом виконавчої вла­ди, який захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інте­ресів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у ви­конанні покладених на них законом обов'язків.

Міліція виконує адміністративну, оперативно-розшукову, кри­мінально-процесуальну, профілактичну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Адміністративна діяльність міліції регламентується нормами ад­міністративного права і полягає в організації і практичному провад­женні заходів щодо охорони правопорядку та здійснюється службами і підрозділами міліції

громадської безпеки,а саме: патрульно-постовоюслужбою, службою дільничних інспекторів, діяльністю підрозділів, що організують роботу спеціальних установ (приймальників-розподіль-ників), Державтоінспекцією, відділами дозвільної системи та ін.

Оператпвпо-розшукова діяльність міліції регулюється нормами різних галузей права: адміністративного, кримінального, крпмінально-процесуального та ін. Ця діяльність здійснюється оперативними підроз­ділами органів внутрішніх справ: кримінальною та спеціальною мілі­цією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочин­ністю, оперативно-розшуковими підрозділами Дсржавтоінспекції

.

Крііміиально-процесуальна діяльність міліції регулюється кри­мінально-процесуальним законодавством і здійснюється різними службами і підрозділами кримінальної міліції та міліції громадської безпеки. Предмет цієї діяльності — провадження дізнання по кри­мінальних справах і т.под.

Профілактична діяльність міліції здійснюється всіма служба­ми міліції і регулюється законами та відомчими нормативними ак­тами, що регламентують діяльність міліції і перш за все служб та підрозділів кримінальної міліції і міліції громадської безпеки.

Міліція України складається з таких підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції: Держав­ної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції.

Міліція повинна виконувати свої завдання нсуперсджено, у точній відповідності з законом. Для забезпечення громадського по­рядку працівники міліції зобов'язані вживати відповідних заходів не­залежно від свого підпорядкування. В разі необхідності міліція тим­часово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем ро­боти чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного надання їм медичної та іншої допомоги.

Кримінальна міліція — це підрозділи, діяльність яких полягає в організації та практичному здійсненні боротьби з загальнокримінальною злочинністю: вбивствами, крадіжками, по­грабуваннями, розбійними нападами, проституцією, розповсюджен­ням СНІДУ, правопорушеннями, пов'язаними з іноземними грома­дянами. Це розшук злочинців і осіб, які зникли без вісти, а також передбачені чинним законодавством невідкладні слідчі дії. Підрозді­ли кримінальної міліції безпосередньо відповідають за стан бороть­би з рецидивною та організованою злочинністю, а також ведуть ро­боту щодо попередження злочинів. Кримінальна міліція — це також підрозділи кримінального розшуку та управління державної служ­би по боротьбі з економічною злочинністю (УДСБЕЗ), це

боротьба зі злочинністю в паливно-енергетичному комплексі, інших базових галузях економіки та державних бюджетних установах, на спожив­чому ринку та в аграрному секторі економіки, в процесі приватизації, економічної реформи та оподаткування.

Міліція громадської безпеки. Завдання, що сто­ять перед міліцією громадської безпеки, мають досить широкий діа­пазон і є одним з найбільш об'ємних напрямів роботи міліції. Це ад­міністративна діяльність, яка полягає в захисті прав і свобод люди­ни і громадянина, забезпеченні громадського порядку, спокою та безпеки, попередженні і припиненні правопорушень у містах та інших населених пунктах держави, а також боротьба зі злочинністю, здійснення провадження в справах про адміністративні правопору­шення. Основу міліції громадської безпеки складає служба охорони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-посто­вої служби, «Беркут». Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок, з метою запобігання та припи­нення правопорушень, а також притягнення правопорушників до відповідальності. Значну роботу проводять дільничні інспектори міліції, які забезпечують безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях. Міліція громадської безпеки організує роботу спеціальних установ, а саме: приймальників-розподіль-ників для затриманих за бродяжництво та спеціальних приймаль­ників для осіб, підданих адміністративному арешту, забезпечує без­пеку працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В систему підрозділів цієї міліції входить дозвільна система, до компетенції якої належать пи­тання забезпечення правил виготовлення, реалізації, придбання, збе­рігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї та інших предметів на об'єктах дозвільної сис­теми, організація роботи щодо ліцензування підприємницької діяль­ності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та ін.