Формування та зміцнення доходної бази державного бюджету

Основні завдання бюджету в розвинутих країнах:

І. Фінансове планування розвитку населеного пункту на тривалий період. Слід враховувати вплив інвестицій на по­точні бюджети наступних періодів.

2. Вибір пріоритетів з урахуванням кон’юнктури, оскільки на громаду відноситься більше половини громадських інвестицій. Враховуючи сильний бюрократичний вплив на своєчасність інвестицій навіть у розвинутих країнах, місцеві уряди формують резервні фонди, звідки фінансують інвес­тиційні програми.

3. Додержання основного принципу формування бюд­жету - його збалансованості. Дефіцит бюджету покривається кредитами тільки у фондовій частині бюджету шляхом покриття капіталу реальною вартістю майна.

4. Знаходження оптимального співвідношення між за­тратами та корисністю для громади. Економічність бюджету виражається збалансованістю його доходної та видаткової час­тини.

5. Відкритість процесу бюджетування сприяє його об’єктивності та контрольованості при персоніфікованій відповідальності посадових осіб за ефективне і економне вит­рачання громадських ресурсів.

Бюджетний процес є процесом циклічним і постійним. У підготовці бюджету беруть участь усі працівники місцевої вико­навчої влади, які готують проектні пропозиції бюджету до роз­гляду представницькою владою та громадських слухань.

Висновки:

Аналізуючи дані в порівнянні з підходами до формуван­ня бюджету в країнах розвинутої демократії, можна зробити висновки, що для ствердження самоврядування Україні не­обхідно пройти складний шлях доопрацювання законодавства, розмежування повноважень, децентралізації фінансових ре­сурсів та навчання службовців.

Законодавство в Україні безперервно змінюється при відсутності концепції про місце і роль місцевого самоврядуван­ня. Бюджет місцевих рад формується згідно із Законом про Державний бюджет, який приймається кожного року і має суттєві відмінності від закону 1991 р. “Про бюджетну систему.” Практично формування місцевих бюджетів нічим не відрізняється від часів централізованого розподілу ресурсів. Складна податкова система, механізм збору і перерозподілу податків, подвійність підпорядкування фінансових служб уне­можливлюють реалізацію декларованого права місцевих рад роз­поряджатися місцевими ресурсами. Філософія контролю місце­вих фінансів є важким залишком командно-адміністративної системи і часто знаходиться під впливом чинників, які знахо­дяться за межами компетенції місцевих рад.

Ідея “від кожного по можливості, кожному по потребах“ стосовно місцевого самоврядування означала диференціацію при зборах податків по регіонах та їх перерозподіл з метою урівняння задоволення потреб. Реально цю ідею втілити в життя не вдалось тому, що вона має суттєві дефекти, а саме: повністю душить ініціативу, скільки не старайся - більше, ніж тобі виділять, не одержиш.

Такий підхід вимагає від службовців, причетних до роз­поділу, розсудливості та порядності. Але поки що породило суб’єктивізм та корисливість і стало причиною різкого зростан­ня корумпованості чиновників.

Загалом існуюча система перерозподілу базується на визначенні нормативної бази відрахувань від основних податків на рівень області, де проводиться кінцевий перерозподіл для кожного муніципалітету і повністю виключає можливість місцевих рад формувати бюджетну політику навіть на поточний рік. Питома вага власних ресурсів місцевих рад в загальній величині бюджету складає 5-10% і формується за рахунок місцевих податків і зборів. У 1996 р. позабюджетні кошти місцевих рад централізовані, чим міські ради були прирівняні до сільських, у яких власних ресурсів практично не було ніколи.

Розділ 3.

3.1.Зміцнення дохідної бази Державного бюджету України.

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі пози­тивні зрушення у фінансовій, сфері: певна стабілізація грошової системи зав­дяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка й затвердження ря­ду законопроектів, що розширюють фінансову базу місцевого самоврядування. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливі­ших питань фінансової політики, для їх продовження необхідні структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері.

Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце посі­дає розробка науково-обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної час­тини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об’єктивні оцінки прогнозних макроекономічних по­казників. Тому прирозробці державного бюджету слід враховувати таке:

— річні проекти мають складатися лише на основі існуючої податкової бази,

— важлива умова стабільності податкових надходжень — мораторій на податкове законодавство впродовж двох-трьох років;

— поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету ;

— поступове скасування податкових пільг із переходом до диференційо­ваної сплати податків у відповідних галузях ;

— проста й доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати податків.

Потребує об’єктивного визначення частка податкових надходжень від фізичних осіб, її базою повинні стати реальні доходи населення. До складу витрат, що враховуються при обрахунку прибуткового податку, слід включа­ти величину платних послуг на охорону здоров’я, освіту,сплату комунальних послуг. Альтернативним джерелом збільшення доходів бюджету за рахунок надходжень від фізичних осіб може стати підвищення непрямих податків на споживання предметів розкоші, що також дасть змогу певною мірою нівелю­вати доходи населення та здійснити їх ефективний перерозподіл. Важливою проблемою є оподаткування відповідно до здійснюваних фактичних витрат фізичних осіб, а не на основі продекларованих доходів.

В умовах економічної кризи особливо гострою залишається проблема соціального захисту. Основне завдання — державна гарантія соціальних пос­луг на рівні мінімальних стандартів. У зв’язку з цим потребує детальної роз­робки й уточнення величина “споживчого кошика” та визначення відповід­них. Слід наголосити, що в цій сфері має бути певна межа скорочення вит­рат джерел його фінансування. Тому потребують виважених підходів основні статті скорочення.

До них слід віднести:

- зменшення суми пільг у зв’язку із переглядом та уточненням відпо­відних груп населення, що користуються тими чи іншими пільгами (загальна сума пільг становить близько 15 млрд. грн., тоді як можливості бюджету на їх фінансування — 600 млн. грн.). Необхідно наголосити, що таке уточнення має на увазі виявлення тієї частини населення, яка безпідставно користуєть­ся тимичи іншими пільгами;

- забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі недержавних установ;