Облік і аудит підприємництва

Основні принципи, пропоновані до бухобліку, - це його істотність (по-іншому прозорість), несуперечність, безперервність, пріоритет змісту над формою і принцип нарахування. Останній - новий і досить незвичний для українських бухгалтерів, але обов'язковий для формування даних фінансової звітності підприємства. Реакція на введення принципу нарахування неоднозначна. Однак говорити про передчасність чи незручності цього нововведення некоректно. Чому в бухоліку необхідно відносити розрахунок доходів і витрат, а також витрат до того періоду, коли вони формуються, коли на них виникає право чи зобов'язання поза залежністю від фактичного перерахування коштів? Тому що, не зафіксувавши такі дані, неможливо розрахувати, приміром, ту масу прибутку, що у подальшому піде на виплату дивідендів. Ці дані бухобліку використовуються для визначення рентабельності і ліквідності, при необхідності зробити висновок про платоспроможність підприємства. Якщо ж говорити про сугубо фіскальну сторону його діяльності, тобто про його обов’язки по сплаті податків у державний і місцеві бюджети, то тут, крім вимог бухобліку, набирають сили правила оподатковування. А вони припускають, зокрема, що формування оподатковуваної бази по прибутку, для числення ПДВ і т.д. може встановлюватися для підприємства і по касовому методу, тобто в міру надходження грошей на розрахунковий рахунок у банку. Від принципу нарахування в бухобліці неможливо визначити правдиву картину стану справ на підприємстві, в організації, що дуже важливо насамперед для їхніх потенційних партнерів.

В даний час діє 31 Міжнародний стандарт по обліку й аудиту, основна інформація з яких приведені нижче.

1. Комітет міжнародних стандартів обліку (КМСО) створений 29 червня 1973 р. відповідно до угоди бухгалтерських органів Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Об'єднаного королівства й Ірландії, а також США.

Діяльність КМСО спрямовується Радою з представників 13 країн і 4 організацій.

2. Задачі КМСО визначені в його Статуті в такий спосіб:

а) формулювати і видавати в державних інтересах стандарти обліку, що підлягають застосуванню при складанні і представленні фінансової звітності, стимулювати їх прийняття в усьому світі і спостерігати за їх упровадженням;

б) працювати для удосконалювання і гармонізації бухгалтерських інструкцій, стандартів і процедур, що відносяться до представлення фінансової звітності».

3. КМСО має повну автономію стосовно Міжнародної федерації бухгалтерів у частині розробки і видання Міжнародних стандартів обліку.

4. Члени КМСО згодні вирішувати його задачі, виконуючи наступні зобов'язання:

v «підтримувати роботу КМСО, публікуючи у своїх країнах кожен Міжнародний стандарт обліку, схвалений до видання Радою КМСО;

v сприяти тому, щоб фінансова звітність що публікується відповідала Міжнародним стандартам обліку по всіх матеріальних аспектах і розкривала факт такої відповідності;

v переконувати уряди й органи по розробці національних стандартів у тім, що фінансова звітність що публікується повинна відповідати Міжнародним стандартам обліку у всіх матеріальних аспектах;

v переконувати контролюючі органи ринків цінних паперів і ділове співтовариство в тім, що фінансова звітність повинна відповідати Міжнародним стандартам обліку і відбивати різні сторони економічної діяльності;

v гарантувати аудиторам можливість переконатися в тім, що фінансова звітність відповідає Міжнародним стандартам обліку по всіх матеріальних аспектах;

v сприяти прийняттю в окремих країнах Міжнародних стандартів обліку, їх вивченню і впровадженню».

Кардинальні зміни в бухгалтерському обліку відбулися в зв'язку з необхідністю приведення діючої нормативної бази у відповідність із сучасними економічними реаліями і новим цивільним законодавством. Програми реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів (тобто продовжується адаптація українського бухгалтерського обліку до вимог ринкової економіки і волі підприємництва). Правильне ведення обліку товарно-матеріальних цінностей є однією з основних складових формування фінансових результатів господарської діяльності будь-якого підприємства. Основними значеннями бухгалтерських стандартів є:

- грамотне ведення первинних документів бухгалтерського обліку, від яких залежить подальше проходження всіх облікових операцій;

- упорядкування ведення бухгалтерського обліку;

- сприяє забезпеченню схоронності власності організації, усуненню факторів розкрадання;

- запобігання помилок при постановці обліку.

Буває необхідність представляти первинні документи і їхні копії при судових розглядах, в арбітражних судах, тому грамотно оформлені первинні документи можуть сприяти відстоюванню інтересів підприємства.

2. Розкрити зміст питання: класифікація організаційних форм аудиторського контролю.

Аудиторський контроль - аудит - залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе­ративного), ретроспективного (післяопераційного) і страте­гічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо­ми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди­ту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль­ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського конт­ролю передусім організаційними принципами і класифіка­ційними ознаками.

Класифікацію аудиторського контролю фінансово-госпо­дарської діяльності подано на рис. 1.

За організаційними ознаками аудит поділяють на регла­ментований, договірний, внутрішній (відомчий) і держав­ний.

Регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего­рії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприк­лад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації або у строки, встановлені органами державного управління; при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представ­лення позичальником висновку аудитора. Перед емісією цін­них паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Націо­нального банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського облі­ку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показ­ники: загальний розмір прибутку та джерела його форму­вання; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого при­бутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що від­раховується до резервного фонду; інші напрями викорис­тання прибутку (підлягають розшифруванню).

Рис. 1. Класифікація аудиторського контролю фінансово-господарської діяльності підприємства