Країнознавча характеристика Республіки Молдова

Сільськогосподарська і Харчова організація, Міжнародний Фонд Сільськогосподарського Розвитку, Центр Заселення при ООН, Програма по Лікарському Контролі, Програма по Захисту Навколишнього Середовища, Фонд Населення при ООН, Організація Індустріального Розвитку, Служба Проектування, Світова Програма по Харчуванню представлені Постійним Представником UNDP, що також виконує функції постійного координатора діючих систем по сприянню розвитку Молдови.

У липні 2001 року Молдова вступила в Організацію по Міжнародній Торгівлі, що зробить молдавської індустрії експорту необхідну підтримку і відкриє нові торговельні можливості, особливо з країнами ЄС. Уряд Молдови прийняло і на даний момент виконує головну програму реформ по просуванню до ринкової економіки, заснованої на добре відрегульованій і розширеній комерційній політиці. У Молдови відкрита економіка, розширена торгівля і відсутність субсидій на експорт. На сьогоднішній день експорт і імпорт, по історичних і географічних причинах, дуже сильно залежать від традиційного ринку. Ми сподіваємося, що Молдова, будучи членом ОМТ, розширить комерційні й економічні відносини, що збільшить приплив інвестицій, і подальшу інтеграцію у світову економіку.

6. Короткий аналіз інформаційного простору Республіки Молдови

За показниками розвитку інформаційного середовища Молдова займає найгіршу позицію у Європі. На сьогодні лише 30% населення Молдови мають доступ до телебачення, 24% - до засобів комунікації (стільникова, мобільна телефонія, Інтернет).

До найголовніших засобів масової інформації Молдови відносять:

Інформаційні агентства: Reporter.md, Агентство BASA-press, Інформаційне агентство ІНТЕРЛІК, Інформаційне агентство ІНФОТАГ, Новини – Молдова, інформаційне агентство.

Взагалі, майже усі інформаційні агентства висвітлюють інформацію, що стосується політичний та економічних проблем держави у вигідному для керівництва світлі. На сьогоднішній день в Молдові немає ні теле-, ні радіо каналу від опозиційних сил. На думку багатьох фахівців демократичні перетворення у країні призупинилися. Уряд концентрує свою увагу на реалізації економічних програм, при цьому ігнорує бажання народу до самовиявлення та розвитку інформаційної інфраструктури у країні, що передбачала б елемент інтерактивності.

7. Сучасні соціальні та політичні проблеми у Молдові

Чи не найсерйозніший конфлікт на теренах Молдови за останні 30 років – Придністровський конфлікт. Сьогодні багато Європейських держав розглядає конфлікт у Молдові як нездатність керівництва держави сприяти мирному вирішенню внутрішніх проблем шляхом компромісу та поступів. Такий підхід суттєво підриває авторитет країни у світі. Зробимо невеличкий екскурс у минуле, щоб зрозуміти суть конфлікту.

Після того, як СРСР програв у холодній війні і розпався, пострадянські республіки кинулися назустріч незалежності. Молдова не стала винятком: номенклатурна еліта була зацікавлена у приватизації національних підприємств і зміцненні своїх інструментів влади. Але державна ідея Молдови розглядалася владою тільки в плані інтеграції з Румунією. При цьому, у Молдові воліли забути про інтереси автономії Придністровської Молдавської Республіки (ПМР), визнаної ще в СРСР, на території якої, у рівному співвідношенні проживають росіяни, українці і молдовани. Відносини Молдавії і Придністров'я зіпсувалися ще 31 серпня 1989 року. Тоді в Молдові прийняли закон, відповідно до якого державною мовою в країні стала молдовська мова, дуже близька до румунської. Росіяни й українці, які живуть у Придністров'ї, відчули себе абсолютно виключеними з усіх державних процесів. Різке невдоволення державною політикою перейшло у військове протистояння. Однак, коли втрутилася Москва з миротворчою місією, між ворогуючими сторонами вдалося створити зону безпеки і "заморозити" конфлікт. 29 липня 1992 року туди ввійшли миротворчі сили трьох сторін: Молдови, Росії і Придністров'я. Але, очевидно, "заморозити" протистояння Молдови і ПМР вдалося ненадовго: конфлікт знову активізувався. Приводом для його поновлення стало закриття 6-ти румунських шкіл. Насправді, у школах просто минув термін дії ліцензій, що надають право освітньої діяльності, але адміністрація шкіл під впливом Кишинева не дуже квапилася з подачею документів на продовження ліцензій владі Тирасполя, таким чином, свідомо спровокувавши конфлікт. Причому придністровська адміністрація і так занадто лояльно поставилася до румунських шкіл, де крім румунської мови викладали "румунський варіант" історії, за румунським же сценарієм для Придністров'я.

У відповідь на закриття шкіл, Кишинів заблокував залізничне сполучення через придністровську територію. Після чого, придністровська влада заблокувала рух потягів в україно-молдовському напрямку через свою територію, і відключила в Молдові електрику. Відповідним кроком Молдови було блокування імпорту й експорту товарів з Придністров'я. У зв'язку з цим напруженість у відносинах з Молдовою тільки зросла, і тепер виникла загроза продовження, але вже в збройному протистоянні - патрулювання кордону по обидва боки значно посилено .

Отже, заколотний регіон лівого берега Дністра знову став зоною напруги, тому що якраз на цій території перетинаються військово-політичні інтереси багатьох держав, а тому і конфлікт давно перейшов з "берегового" протистояння в геополітичне. На території Придністров'я проживає 300 тис. етнічних українців і близько ста тисяч росіян, що складає близько 2/3 населення ПМР - а цього цілком достатньо, щоб Росія й Україна ставилися до цієї території, як до зони своїх інтересів. Проте, сьогодні у переговорах по придністровській проблемі активно беруть участь обидві ворогуючі сторони і чотири посередники - США, ОБСЄ, Росія й Україна. США постійно ведуть переговори з Росією про вивід російських миротворців із ПМР. Це пояснюється тим, що основним пріоритетом у планах Штатів є витиснення Росії як центру євроазіатського впливу. З цієї причини американська сторона не тільки веде переговори з РФ про вивід миротворців із зони придністровського конфлікту, але і створює свою "монополію впливу", розробляючи теорію керованих конфліктів на практиці.