Відповідно до Статті 40 Закону до бюлетеня для голосування по багатомандатному виборчому округу вносяться назви політичних партій з зазначенням прізвища та інших даних лише 5 (п'яти) кандидатів із внесеного списку. В той же час, відповідно до методики розподілу мандатів депутатів (Стаття 43 Закону) політична партія, виборчих блок можуть одержати не 5, а 50, 100, навіть 150 і більше мандатів. Тобто, голоси виборців, які орієнтувалися лише на 5 кандидатів від партії, блоку партій, використовуються для наділення мандатами десятків і, навіть, сотні інших кандидатів, які не зазначалися у виборчому бюлетені, про яких не знали виборці і за яких, зрештою, вони не віддавали своїх голосів.
Більше того, відповідно до п.13 Статті 43, при розподілі мандатів депутатів у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі "пропускаються кандидати, обрані в одномандатних виборчих округах", і дуже ймовірним при цьому є одержання депутатських мандатів у одномандатних виборчих округах саме тими 5-ма кандидатами, які зазначаються в бюлетені для голосування від списку політичної партії, виборчого блоку партій. Тобто, "вибори" у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі виглядатимуть так: голови виборців подані за одних кандидатів, зазначених у бюлетені, а мандати розподілені серед зовсім інших кандидатів, жодного з яких виборці не знали і за жодного з яких не голосували, що очевидно порушує фундаментальний конституційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
В Законі відсутні процедури голосування виборців за конкретних кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі (як це, наприклад має місце у виборах за пропорційною системою в інших країнах). Виборець не має жодної можливості відати свою перевагу жодному з конкретних кандидатів, йому надана можливість висловлюватися голосуванням лише щодо списків кандидатів політичних партій, виборчих блоків партій. А, оскільки вибори є виборами народних депутатів України, а не вибором тих партій, блоків партій, які мають ділити мандати депутатів, то такі вибори, безперечно, не є прямими, що очевидно порушує фундаментальний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Відповідно до п.6 Статті 43 закону голоси виборців, подані за той чи інший список кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі, які не перевищують 4% від загальної кількості поданих голосів, не дають права на одержання депутатських мандатів кандидатам відповідного списку. А через механізм перерозподілу депутатських мандатів (п.п.10-12 Статті Закону) депутатські мандати, що припадають на ці голоси, фактично передаються зовсім іншим спискам кандидатів, за які ці голоси не подавалися, що очевидно порушує фундаментальний конституційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
ІІІ. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частині проведення виборів народних депутатів України "шляхом таємного голосування".
Відповідно до Закону, підсумки виборів у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі визначаються:
формуванням списків кандидатів у депутати від політичної партії і розміщенням кандидатів у списку в ієрархічному порядку (Стаття 21);
кількістю, голосів, поданих за той чи інший список кандидатів в депутати від політичної партії, виборчого блоку партій (п.4 Стаття 43);
кількістю мандатів, що припадають тому чи іншому списку кандидатів у депутати від політичної партії, виборчого блоку партій (п.п.7-12 Стаття 43);
розподілом мандатів, що припадають тому чи іншому списку кандидатів у депутати від політичної партії, виборчого блоку партій між кандидатами відповідно до порядку їх розміщення в списку (п.13 Статті 43).
З усіх цих процедур власне виборами є лише формування списку кандидатів у депутати і розміщення їх у ієрархічному порядку, що є визначальним, вирішальним фактором при розподілі мандатів. Всі інші з зазначених процедур мають опосередковану, не пряму роль у визначенні конкретних володарів депутатських мандатів - у виборах народних депутатів України. Ці процедури є чим завгодно, але не виборами.
З іншого боку, формування від політичної партії, виборчого блоку партій, розміщення кандидатів в ієрархічному порядку здійснюється, відповідно до п.3 Статті 22 закону, у "визначений ними" (партіями, блоками) спосіб. Вимоги обов'язкового таємного голосування ця норма закону не містить.
Тобто, єдина процедур в усьому виборчому процесі в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі, яка містить власне вибір кандидатів, здійснюється шляхом не таємного голосування, а у будь-який спосіб, що є очевидним порушенням фундаментального конституційного принципу щодо обов'язкового таємного голосування.
IV. Закон не відповідає Статті 36 конституції України в частині неприпустимості обмежень прав громадян (в тому числі - і виборчих прав, передбачених Статтею 38, а також Статтями 71, 76 Конституції України) за належністю або неналежністю до певних політичних партій.
Закон обмежує права громадян на висування кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі. Відповідно до п.1 Статті 21 Закону висувати кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі можуть лише політичні партії або виборчі блоки. Громадяни, які не належать до партії, що висувають свої списки на виборах, не мають жодних можливостей у будь-яких формах взяти участь у висуненні кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі. Тобто, такі громадяни обмежені в своїх виборчих правах у зв'язку з неналежністю до "висуваючої" партії.
Завантажити реферат