Виконавча влада. Тут сьогодні існує чи не найбільше проблем. Це влада за своєю структурою і функціями є найскладнішою з усіх інших гілок державної влади. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України ї вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет міністрів забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України, розробляє проект закону про Державний суверенітет України, виконує його і подає про це звіт Верховній Раді. Він також зобов’язаний створювати рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснювати управління об’єктами державної власності згідно із законом, забезпечувати проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також політики у сфері праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи тощо. Важливою функцією Кабінету Міністрів є систематичний нагляд за виконанням вимог Конституції і законів України, актів Президента України органами Виконавчої влади всіх рівнів та прийняття заходів по усуненню їхніх порушень.
Конституція України передбачає можливості взаємного контролю законодавчої і виконавчої влад. Відповідно до частини другої статі 113 Конституції України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України підконтрольний та підзвітній Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України. Це, зокрема, стосується:
a) Затвердженню Державного бюджету України, та внесення змін до нього; контроль за використанням державного Бюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його використання.
b) Контроль за використанням Україною позик, одержаних від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій. Контроль за використанням кошті в Верховна Рада здійснює за допомогою Рахункової палати.
За пропозицією не менш, як третини народних депутатів України парламент може розглянути питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняття резолюції недовіри уряду. Така резолюція приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, тобто необхідно 226 голосів від 450. Але питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом одного року після схвалення програми діяльності уряду.
У свою чергу, Президент має такі противаги щодо уряду (слід завважити, що повноваження у сфері Виконавчої влади мають важливе значення для визначення типу республіканського правління):
a) Відповідно до статті 114 Конституції України Прем’єр-міністр України призначається саме Президентом України за згодою більше, як половини від конституційного складу народних депутатів.
b) Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом за поданням Прем’єр-міністра України, а також так само призначається керівники інших центральних органів виконавчої влади і голови місцевих державних адміністрацій.
c) Водночас слід підкреслити, що Президент припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про його відставку, а також припиняє повноваження зазначених осіб на власний розсуд, без будь-якої згоди іншого державного органу чи посадової особи.
d) Президент України на власний розсуд також може скасувати будь-які акти уряду, в тому числі з мотивів доцільності.
e) Поєднання функцій Президента з сферою виконавчої влади не в останню чергу забезпечується існування такого органу, як Рада національної безпеки і оборони України, і його головування в цьому органі. На думку автора даної роботи, конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України багато в чому зумовлює визначення прийнятої форми державного правління, як Президентсько-парламентської республіки.
На думку професора Володимира Шаповала: “Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України, яку очолює Президент, значно зміцнює статус самого глави держави. Адже, згідно з статтею 107 Конституції, Рада, “ .координує і контролює діяльність виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони”. До складу Ради за посадою входять: Прем’єр-міністр, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, Міністр Внутрішніх справ, Міністр закордонних справ. Іншими словами через Раду Президент може активно взаємодіяти на організаційному й функціональному рівнях, з так званими “міністрами - силовиками”, що за будь-яких умов об’єктивно посилює його роль у державному механізмі. До того ж рішення Ради національної безпеки і оборони вводяться в дію указами Президента України, хоч і потребують контрасигнації[42].
Постанови або інші правові акти Уряду можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними, внаслідок чого втрачають чинність. При цьому слід зазначити, що правові акти міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади не знаходяться в сфері його юрисдикції.
Аналіз юридичних і фактичних засад функціонування урядової влади переконував, що вона посідає підпорядковане по відношенню до Верховної Ради і Президента становище. Тим часом, саме на урядову владу покладено значну відповідальність за стан справ у державі.
Кандидат юридичних наук Камко В. В статті під назвою “Проблеми еволюції урядової влади” підкреслює необхідність проведення ряд заходів для вдосконалення місця і ролі урядової влади в конституційній системі. Необхідно:
a) Підвищити роль урядової влади у здійсненні політики Президента України, в підготовці та реалізації президентських актів.
b) Підпорядкувати урядову владу Президенту України, який має забезпечити її ефективне функціонування.
c) Звільнити урядову владу від дріб’язкового втручання в її оперативну діяльність Верховної Ради та її органів.
d) Сформувати уряд, однорідний за своїм політичним орієнтиром та баченням перспектив виходу України з кризи. Прагнення при формуванні Уряду задовольняти всі політичні сили, представлені в парламенті, не більш ніж ілюзія, - така практика тягне за собою колективну безвідповідальність.
Отже, урядова влада має утвердитися як необхідний елемент системи розподілу влади, виконуючи лише їй притаманну роль – елемента єдиної виконавчої вертикалі і буфера у відносинах між виконавчою і законодавчою владою[43].
Для правової держави надзвичайно важливе значення має активна діяльність незалежної судової влади. Слід сказати, впродовж багатьох років в Україні, як і у всьому Радянському Союзі, проводилась політика фактичного нехтування суду., бо суд як і права в загалі , розглядалося як чужий державний інститут, як спадок капіталізму. Судові справи, які мали хоча б яке-небудь значення для правової еліти, вирішувалися не за законом, а за так званим “телефонним правом”.
Ігнорування судової влади – третьої влади у розподілі влад – якоюсь мірою дається в знаки ще й зараз. Тому постає питання створення сильної судової влади. Сильна судова влада завжди будувалась на принципі: “Судді незалежні й підпорядковуються тільки закону”. В Україні незалежність судової влади проявляється в наступному:
Завантажити реферат