Прибутковий податок

Е = ­­­­­­­­­­­(Пt – Пб)/(Пt + Пб) / 2­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

(ВВПt - ВВПб)/(ВВПt + ВВПб) / 2,

Де:

Е – еластичність прибуткового податку;

Пt – Пб – приріст прибуткового податку за період t;

ВВПt – ВВПб –приріст ВВП за перод t;

(Пt + Пб)/2 – середній рівень ВВП за перід t;

б – базисний період;

t – аналізований період.

Таблиця 2.1

Динаміка коефіцієнта еластичності прибуткового податку за період з 1985 по 1998 роки.

Якщо коефіцієнт податку дорівнює 1, то це означає, що прибутковий податок і ВВП зросли на один і той же рівень, тобтоо рівень оподаткування прирощеної частини ВВП залишається не змінним. Якщо коефіцієнт менше одиниці – приріст податкових надходжень відстає від приросту ВВП, рівень оподаткування знижується. Якщо коефіцієнт еластичності більше одиниці – приріст податкових надходжень випереджає приріст ВВП.

Як видно з таблиці, приріст оподаткування був меншим приросту ВВП у 1993 році та 1998 році. У 1992 році рівень приросту ВВП дорівнює рівню приросту податку. Приріст податкових надходжень значно випереджає приріст ВВП у 1997 році. Цим зумовлена специфіка податкового навантаження на доходи громадян України.

Слід пам‘ятати, що на початковому етапі перехідного періоду прибутковий податок не є важливим джерелом податкових надходжень. На шляху переходу до ринкових відносин дохід на душу населення не значний і економіка може пристосовуватися до перехідних умов за рахунок подальшого скорочення доходів громадян до відновлення економічного росту. Так як прибутковий податок є еластичним джерелом доходів бюджету, в подібні періоди частка надходжень від нього в загальній сумі повинна падати. Проте з часом вона в загальній сумі податкових надходжень буде зростати по мірі відновлення економічного росту із-за еластичної природи даного податку. Крім того, головним джерелом прибуткового податку в перехідний період є утримання із заробітної плати і вимагається певний період часу для того, щоб утримання з інших джерел прибуткового податку (проценти, дивіденди, дохід від малого бізнесу) стали ефективним податковим інструментом.

З вищезазначених причин можна зробити висновок, що в період переходу до ринкових відносин прибутковий податок з громадян не відіграє головної ролі у формуванні доходів бюджету (12-15%). Хоча не можна не наголосити, що у деяких бюджетах місцевих рад України питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25-60%. Це зумовлено тим, що в цих містах рівень заробітної плати вищий, ніж в інших.

Україна та інші держави з перехідною економікою повинні все це брати до уваги та пристосовуватися до нових податкових концепцій.

Розділ 3. Основні елементи сучасної системи прибуткового

оподаткування громадян

3.1. Суб’єкти та об’єкти оподаткування

Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є фізичні особи незалежно від віку,громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства – як ті, що постійно проживають (у цілому не менше, ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне проживання в Україні, є сукупний оподаткований доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподаткованих доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До складу сукупного оподаткованого доходу, одержаного за місцем основної роботи входять:

доходи за виконання трудових обов’язків;

доходи, одержані від надання матеріальних і соціальних благ;

доходи, одержані внаслідок розподілу прибутку й майна.

Доходи за виконання трудових обов’язків, зокрема, включають:

заробітну плату, що нарахована за виконану роботу незалежно від форм і систем оплати праці;

авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

вартість продукції, що видається в порядку натуральної опплати праці;

надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів;

опплату щорічних і додаткових відпусток, грошові компенсації за невикористану відпустку;

одноразові заохочення та винагороди за підсумками роботи протягом року, за вислугу років і стаж роботи; винагор

суми стипендій студентів вищиих і середніх навчальних закладів, аспірантів, ординаторів;

Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

Опадаткуванню підлягають доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснених на основі договорів цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби навчання) одержують доходи від здійсненя підприємницької діяльності.

Оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійсненя підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян не зазначені як об’єктів оподаткування раніше.

Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтвердженими документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Мінистерством економіки України та Державними комітетами України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.