Система господарського права

закони про окремі відносини (наприклад: Арбітражний про­цесуальний кодекс України).

Ще один блок нормативних актів господарського законодав­ства становлять так звані законодавчі акти:

а) постанови Верховної Ради України з господарських пи­тань, які були прийняті як акти поточного законодавства;

б) декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймав Кабінет Міністрів України на підставі тимчасових по­вноважень, делегованих йому Верховною Радою України.

Великий за обсягом блок господарського законодавства ста­новлять підзаконні нормативні акти:

а) укази Президента України з господарських питань (на­приклад, Про Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 р., "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14 лютого 1997р.

б) розпорядження Президента України з окремих господар­ських питань, які пвидаються як оперативні господарські акти (наприклад, "Про заходи Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 24 травня 1994 р., "Про заходи щодо врегулюваня щзаборгованості підпри­ємств" від 14 травня 1997 р.);

в) постанови та розпорядженя Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України;

г) господарські нормотивні акти міністерств, державних комі­тетів та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти приймаються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, за­тверджуваних наказами відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті госпо­дарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концер­нами тощо), та локальні нормативні акти;

д) нормативні акти господарського законодавства місцевих рад та місцевих держадмінітрацій (нормативні господарські акти територіальної дії).

Важливою є загальна класифікація нормативних актів господарського законо­давства на види за змістом тих норм господарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири .види актів:

- акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які. кодифікують окремі інститути господариькрго права. Зокре­ма, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряд, перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів та ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні коди­фіковані акти господарського законодавства Це, зокрема, транс­портні кодекси та статути, загальні правила перевезення ванта­жів;

- компетенційні акти, які визначають види господарюючих субєктів, а також їхні права та обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію;

- нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема технологічні процеси, якість продукції, (робіт, послуг), витрати (норми витрат матері­альних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандартні (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;

- нормативиі акти, шо виражають норми-завдавня, тобто ви­значають твоїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти сусубєкти господарських відносин за належної правомірної поведінки, а не загальні правила поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (тех­нічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юри­дична форма).

1.3 Система господарського законодавства

Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) системи, господарське законодавство має так звану горизонтальну систему. Вона визначаєгься предметом регулювання у широкому розумінні, тобто видами господарської (продукція, роботи, по­слуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутво­рення, стандартизація) діяльності, галузі народного господар­ства, видами господарських відносин. Отже, основою системи господарського законодавства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета регулювання.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи визнача­ються структурами кодексів. Господарське законодавство не кодифіковано. Воно має офіційну інкорпорацію у формі розділу IV “Законодавство про народне господарство” Зводу законів УРСР (т.-5). Ця форма розрахована на "союзно-українське" господар­ське законодавство. Отже, у своїй основі вона застаріла.

Структурними підрозділами системи господарського законо­давства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут являє собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних законів, тобто таких, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів (законодавчий інститут господарюючих суб'єктів). Ці закони класифікують залежно від ко­ла осіб, на яких вони поширюються. Так, загальні закони України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Вони визначають види і огрганізаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України "Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” від ЗО червня 1999 р., який встановлює порядок відноішення платоспрможіності субєкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повне вимог кредиторів.

Крім загальних законів, до статусних відносять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України "Про господарські.товариства" від 19 вересня 1991 р., який ви­значає поняття, види, умови створення і діяльності господар­ських товариств, тобто підприємств, що утворюються і діють на договірних умовах шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності їх учасників. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. враховує особливості пра­вового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад — Закон України "Про режим іно­земного інвестування" від 19 березня 1996 р., в якому розділ IV "Підприємства з іноземними інвестиціями" регулює особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільсько­господарських підприємств та ін.

Іншим інститутом господарського законодавства є група нор­мативних актів, що регулюють правове становище об'єднань під­приємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.

Загальний порядок створення і державної реєстрації. об'єд­нань підприємств регулює Закон України "Про підприємства в Україні" (об'єднань кооперативів у сільському господарстві — Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"). До цього правового інституту належать також .декрети Кабінету Мі­ністрів України та укази Президента України про об'єднання підприємств окремих галузей (вугільної промисловості; зв'язку; транспорту та дорожнього господарства; електроенергетичних підприємств; нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення). Сюди відносять і відповідні ло­кальні акти: установчі договори, статути об'єднань.