Злочини у сфері господарської діяльності

Облігації внутрішніх державних позик випускаються щорічно в межах встановле­ного законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік.

Право володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчують: для брокерів або дилерів зберігачів — виписки з їх рахунків у депозитарії державних цінних паперів, функції якого виконує НБ; для інших осіб — виписки з їх рахунків у цінних паперах брокерів — зберігачів, за­свідчені підписом посадової особи та печаткою зберігача (п.7 Основних умов випуску та порядку розміщення облігацій внутрішньої державної позики 2000 р.). Такі виписки з рахунків у системі електронного обігу цінних паперів є не цінними паперами, а офіційними документами, тому їх підробка може кваліфікуватись або за ст.358 як підроб­лення документів, або ж за ст.366 як службове підроблення.

Державними цінними паперами на пред'явника є також облігації внутрішньої державної ощадної позики 1998 р. номінальною вартістю 50 гривень. Облігації виготовляються у вигляді бланків спеціального зразка із відповідним ступенем захисту Банкнотно-монетним двором НБ і мають три купони (перший купонний період — один рік, другий та третій — по шість місяців), розмір доходу за першим із них становить 17 гри­вень, за другим і третім — по 8 гривень 50 копійок.

Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Державними цінними паперами є векселі Державного казначейства, випуск яких передбачено постановою КМ "Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства" від 27 червня 1996 р. №689.

4, Виходячи із визначення поняття "лотерея" як виду господарської діяльності, що дається у п.1.33 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 21 вересня 2000 р. (ВВР. - 2000. - №45. - Ст.377) під білетами державних лотерей буквально слід розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала, на участь у господарські й операції, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність у разі визнання такого гравця переможцем, емітентом яких є держава в особі уповноваженого нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює фінансово-кредитну діяльність. Порядок проведення державних грошових лотерей та реєстрації їх випуску регламентується Положенням про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні, затвердженим постановою КМ від 27 квітня 1998 р. №577 (ОВУ. - 1998 - №17. - Ст.634).

У Додатку 1 до наказу Міністерства фінансів України від 22 листопада 2000 р. №285 "Про переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей на відповідні ліцензії" міститься Перелік державних грошових лотерей, свідоцтва про проведення яких підлягають переоформленню відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності" (ОВУ. - 2000. - №49. - Ст.2139).

До прийняття Закону "Про лотерейну діяльність", яким має бути визначено порядок випуску державних та недержавних лотерей, предметом передбаченого ст.199 злочину слід вважати білети лотерей, які іменуються державними і випускаються агентами з проведення державних лотерей, які одержали ліцензії на здійснення лотерейної дія­льності.

Саме у такому значенні дається визначення поняття білетів державних лотерей ДПА

5. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.199 КК, виражається у вчиненні будь-якої із перерахованих у її диспозиції дій: 1) виготовлення; 2) зберігання; 3) придбання; 4) перевезення; 5) пересилання, ввезення в Україну та 6) збут підроблених предметів, вказаних у диспозиції ч.1 ст.199. З моменту вчинення будь-якої із зазначених дій злочин вважається закінченим. При цьому достатньо, щоб предметом зазначених дій був хоча б один із вказаних у ст.199 предметів.

6. Під виготовленням підроблених предметів, зазначених у диспозиції ч.1 ст.199, слід розуміти їх створення будь-яким способом (повна підробка), а також спотворення тим чи іншим способом реквізитів справжніх предметів: склад злочину утворює, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.5 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №5, як повна імітація грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом справжніх грошових знаків, бі­летів державних цінних паперів, яка передбачає таке їх художнє оформлення (певний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідність орнаменту і наявність основ­них реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера) та якість відтворення (ступінь графічної та кольорової точності зобра­ження), що робить можливим досягнення мети їх збуту і, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки, тобто дає підстави вважати можливим їх перебування у обігу.

Враховуючи наведені роз'яснення ПВСУ, фактично виготовлення підроблених національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їх створення будь-яким способом, тобто лише шляхом "повної" підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їх фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал: при підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їх узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці і цифрового, і буквеного номіналу не буде їх узгодженості із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення під­робленого державного казначейського білета, білета НБ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.

Підроблення лише цифрового номіналу купюри іноземної валюти для наступного її збуту, має кваліфікуватися лише як готування до шахрайства якщо останнє становить собою злочин хоча б середньої тяжкості, а при фактичному збуті такої купюри — як шахрайство (див.: п.8 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №6), оскільки у такій ку­пюрі буде неузгодженість цифрового і буквеного номіналів, що виключає можливість перебування такої купюри у обігу.

Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.