Приблизно така ж схема, як і для державних установ має діяти при заставі майна орендодавцем. Оскільки передача майна в оренду не припиняє права власності, власник має право вільно заставляти майно. При цьому не порушуються права орендаря, оскільки ст. 23 Закону України “Про оренду державного майна”[12] передбачено, що при переході права власності до інших осіб (у тому числі і при реалізації застави) договір оренди зберігає силу і для нового власника. В той же час, за орендарем залишається право власності на виготовлену продукцію і прибуток, що отримані від орендованого майна, а також на інше майно, придбане ним згідно із законом, отже все це орендар вправі заставляти самостійно.
Питання що до застави майна, набутого орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань регулюється безпосередньо умовами договору оренди. Якщо в договорі передбачено, що таке майно переходить у власність орендаря, то його заставодавцем і буде орендар, якщо ж такого у договорі не передбачено, то заставодавцем такого майна буде власник майна, що орендується.
Заставодавцем майна може бути як сам боржник безпосередньо, так і третя особа (майновий поручитель).[13] При цьому відносини між таким заставодавцем і боржником можуть носити різний характер і значення для застави не мають. Законодавством не передбачено ніяких обмежень права бути заставодавцем для майнового поручителя, у тому числі немає ніяких обмежень і для того, щоб фізична особа виступила майновим поручителем юридичної особи або навпаки. Необхідною вимогою для заставодавця і в цьому випадку є те, що він має бути власником майна і повинен мати право на його відчуження. Якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.[14] Яка ж природа цього права? Існує думка, що це один із специфічних випадків переводу боргу.[15] Специфіка полягає в тому, що третя особа може виконати зобов’язання незалежно від того, хочуть цього боржник чи кредитор, чи ні. Але це право виникає в третьої особи лише тоді, коли виникає дійсна передумова звернення стягнення на заставу, тобто на його майно. Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” після того, як третя особа в повному обсязі задовольнила вимоги заставодержателя, до неї переходить і право вимоги і забезпечена третьою особою застава.
Існує також можливість того, що право власності на заставлене майно перейде до інших осіб, наприклад, у зв’язку із відкриттям спадщини. В такому випадку заставні відносини зберігаються і по відношенню до нового власника (спадкоємця).
Предмет застави. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.[16] Отже можна сказати, що предметом застави є не конкретні речі, а лише їх вартість. Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.[17] Згідно з Положенням про “Державний реєстру національного культурного надбання”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 року №466 до Державного реєстру вносяться: пам’ятки історії – будинки, споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів; пам’ятки архітектури та містобудування; пам’ятки мистецтва і документальні пам’ятки. Всі ці предмети, якщо вони перебувають у державній власності не можуть бути предметом застави.
За чинним законодавством, предметом застави не може бути майно громадян, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами. Перелік його поданий у додатку №1 до ст.379 Цивільного процесуального кодексу України. До переліку входять жилий будинок з господарськими будівлями або окремі його частини – у осіб, основною діяльністю яких є сільське господарство, якщо боржник та його сім’я постійно у ньому проживають, окрім випадків, коли стягується позика, видана банком на будівництво будинку; а також речі, призначені для носіння та предмети побутового вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні (одяг для кожної особи: одне літнє або осіннє пальто і т.д.).
Згідно із ст.5 Закону України “Про приватизаційні папери”[18] заборонено використовувати приватизаційні папери як заставу для забезпечення платежів або кредитів.
Застава землі врегульовується не лише Законом України “Про заставу”, а й спеціальними нормами (ч. 11 ст.6 Земельного кодексу України[19], ст.25 Закону України “Про сільські (фермерські) господарства”[20] та ін.)
Законодавство України передбачає існування об’єктів права власності із спеціальним режимом права власності на них, який у свою чергу має враховуватися і при заставі такого майна. Це такі дві групи речей як: 1) майно з особливою культурною цінністю; 2) зброя та спеціальна техніка.
Щодо застави майна, яке становить особливу культурну цінність, відзначимо, що найбільш детально питання вирішене у Законі України від 24 грудня 1993 р. “Про Національний архівний фонд та архівні установи”[21]. Відповідно до ст. 22 цього закону власник володіє, користується та розпоряджається документами Національного архівного фонду з урахуванням обмежень, передбачених цією статтею, які виявляються у наступному. По-перше їх не можна знищити. По-друге, документи Національного архівного фонду, що належать державі, не можуть бути об'єктом купівлі-продажу або інших угод, пов'язаних з передачею права власності (тобто не можуть бути предметом застави) Право власності на зазначені документи може бути передано лише згідно з міжнародними правовими угодами і актами законодавства України. Право власності на документи Національного архівного фонду, які не належать державі, передається з відома Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України або уповноважених ним архівних установ за умови оформлення новим власником реєстраційного свідоцтва, передбаченого статтею 19 цього Закону. У разі продажу документів Національного архівного фонду держава має переважне право на їх придбання за ціною, за якою вони продаються. По-третє, заборонено вивезення цих документів за межі України, а зміна місцезнаходження та умов зберігання і використання документів Національного архівного фонду, зазначених у реєстраційному свідоцтві, допускається лише після попереднього повідомлення Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України або уповноваженої ним архівної установи.
Таким чином договір про заставу документів Національного архівного фонду має укладатись з урахуванням вказаних особливостей.
Законом України від 7 лютого 1991 року “Про власність” встановлено, що законодавством може бути визначений перелік видів майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. Цей перелік затверджений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 “Про право власності на окремі види майна”. Відповідно до цієї постанови у власності вказаних суб’єктів не можуть перебувати: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. В примітці вказується, що всі ці засоби не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності. У додатку №2 до вказаної постанови зазначено, що громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
Завантажити реферат