- автомобілі вантажні;
- автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
- мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 см. куб.;
- тільки яхти та судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);
- човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);
- інші човни (крім спортивних).
Не належать до об’єктів оподаткування:
- трактори на гусеничному ходу;
- мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом двигуна циліндра до 50 см. куб.;
- тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;
- транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;
- машини і механізми для сільськогосподарських робіт;
- тільки яхти, судна вітрильні і човни спортивні.
Податок з власників транспортних засобів та інших самоходних машин і механізмів сплачується в розмірах, вказаних в ст. 3 Закону /Таблиця №2/
Податок з власників наземних і водних транспортних засобів, який сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і за місцем проживання фізичних осіб, зараховується в бюджети місцевого самоврядування. З цієї суми 90% використовується на покриття витрат на експлуотацію та утримання автомобільних шляхів, в тому числі підприємствами Української державної корпорації по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних шляхів (Укравтодор), на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10% для укріплення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.
Від сплати податку звільняються :
1) підприємства автомобільного транспорту загального користування – це стосується транспортних засобів, зайнятих на перевезеннях пасажирів, на які у встановленному законодавством порядку визначені тарифи сплвти проїзду в цих транспортних засобах;
2) установи та організації, що фінансуються з державного бюджету України, а саме: установи та організації Міноборони України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, СБУ, МВС України, Прокуратури України за умови цільового використання цих транспортних засобів у службових справах та в межах встановлених лімітів кількості транспортних засобів;
3) на 50%сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колесні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10.
Податок з юридичних осіб, власників транспортних засобів та інших самоходних машин та механізмів сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом . Нараховується юридичними особами на підставі звітних данних про кількість транспортних засобів та інших самоходних машн і механізмів станом на 1 січня поточного року. Вирахування податку з власників наземних транспортних засобів проводиться виходячи з об’єму циліндру двигуна кожного вида та марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів – виходячи з довжини транспортного зособу. Податок сплачується в валюті України.
В порядку та строки, визначені податковими органами, юридичні особи представляють за місцем свого знаходження в державну податкову адміністрацію, але не пізніше 15 березня року , наступного за звітним, на підставі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунок суми податку за затвердженою формою.
Перерахунок не вірно сплаченого податку дозволяється не більш ніж за два передуючих роки.
У випадку укриття (заниження) об’єктів оподаткування з юридичних осіб в доход відповідного бюджету податковими органами стягується вся сума укритого (заниженого) податку і штраф у двократному розмірі тієїж суми (вноситься за рахунок прибутку, який залишається в роспорядженні підприємства).
При відсутності обліку об’єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також за непредставлення , несвоєчасне представлення податковим органам розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування та сплати податку, юридичні особи сплачують у відповідний бюджет додатково 10% належних сум податків.
2.3. Податок на землю.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати,що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Власники землі, а також землекористувачі, крім арендаторів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, представлені в оренду, стягується арендна плата. Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення рорючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних із господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення зелеустрою та моніторінгу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.
Земельний податок – це законодавчо урегульований обов’язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за використання земельних ділянок.
Земельні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від 18.12.1990 року. Стягнення податку відбувається на підставі Закону України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями ), яким визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справлення земельного податку.
Суб’єктом плати за землю (платником)є власник землі, або землекористувач, у тому числі орендар.
Об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Ставки податку з 1 га сільськогосподарських угіддь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насадженнь – 0,03.
Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1% від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку не встановлено, середні ставки земелього податку встановлюються у розмірах, вказаних у ст. 7 частина 2. Закону України “Про плату за землю”(див. Додаток 1).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
В населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку також застосовуються коефіцієнти.[17]
Податок на земельні ділянки зайняті житловим фондом , кооперативними автостоянками для збереження особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного і лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими і господарськими будівлями, стягується в розмірі 3% від суми земельного податку, нарахованого за ставками для землі населених пунктів.
Завантажити реферат