Структура природного середовища

Таблиця 1. Основні види абіотичних факторів.

Організми, які живуть на нашій планеті, потребують не тільки абіотичних умов для свого життя, вони взаємодіють між собою і часто дуже залежать один від одного. Сукупність факторів органічного світу, що впливають на організми прямо, або опосередковано, називають біотичними факторами. Біотичні фактори досить різноманітні, але незважаючи на це, вони також мають свою класифікацію. Відповідно до найпростішої класифікації, біотичні фактори поділяють на три групи: рослини, тварини та мікроорганізми.

Завдяки сонячній енергії, внутрішній енергії Землі, в природі відбуваються безперервні процеси утворення, трансформації та розпаду багатьох хімічних сполук, а також переносу речовин у межах планети. Сукупність таких явищ В.І.Вернадський назвав геохімічними процесами. Одні й ті самі хімічні елементи, в межах історичного минулого Землі, входили до складу певних сполук, що зазнавали змін, перетворень та переносу. Цей закономірний процес багаторазової участі хімічних елементів та речовин в явищах, що відбуваються, називають- кругообігом речовин. Залежно від того, чи беруть участь у кругообігу живі організми чи ні, розрізняють абіотичні та біотичні кругообіги.

Абіотичний- (великий або геологічний) кругообіг, існує в межах геологічних оболонок Землі і здійснюється за рахунок безпосереднього впливу енергії Землі на речовини. Нерівномірний розподіл енергії в оболонках Землі, спричиняє перенесення речовин, їхню циркуляцію. Розтріскування гірських порід внаслідок нагрівання та охолодження, течії повітря та води, перенесення цими течіями різних речовин, вивітрювання, вимивання водою різних хімічних елементів- усе це складові частини великого кругообігу речовин у природі. Найяскравішим прикладом абіотичного кругообігу, є циркуляція води в природі (випаровування води, перенесення повітряними течіями водяної пари, конденсація її та атмосферні опади). Зрозуміло, що абіотичний кругообіг існував задовго до виникнення життя на нашій планеті та утворення біосфери.

Населення і народне господарство України щорічно використовують близько 30млрд. метрів кубічних води. Головними користувачами є: енергетика, металургія, сільське та комунальне господарства.

В Україні 3/4 питного водопостачання – з поверхневих водних джерел. Якість води в більшості з них відноситься до брудних чи дуже брудних тому, що в них скидають неочищені чи частково очищені стоки близько 2800 об’єктів. Очищення стічних вод до нормативних вимог забезпечується тільки на чверть.

Недостатньо очищені або зовсім неочищені стоки промислових підприємств, а також комунальних та сільськогосподарських об’єктів, вимивання з грунту залишків мінеральних та органічних добрив і отрутохімікатів забруднюють природні води.

В 1996 р. в поверхневі водні об’єкти скинуто 13,2 км кубічних стічних вод, з них – забруднених стоків – 4,1 км кубічних. Без очистки скидають стічні води житлово-комунальні господарства – 5%, промисловість – 57%, сільське господарство – 27%.

Тому зараз в 40 річках та 7 водосховищах України за якістю відсутня чиста вода. Найбільша кількість забруднюючих речовин (21%) потрапило в басейн Дніпра. А, як відомо, саме Дніпро – головний постачальник питної води переважної кількості населення Києва і України. Значна частина населення України використовує недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації.

Неякісна питна вода загострила епідеміологічну ситуацію з таких небезпечних хвороб як холера, дизентерія, черевний тиф та інші. Відмічена висока зараженість поверхневих вод гельмінитами – збудниками паразитарних захворювань. Велике занепокоєння екологів та медиків викликає забруднення поверхневих вод пестицидами. Використання забрудненої дніпровської води для питних цілей становить реальну загрозу для населення, оскільки нині не існує ефективних способів її очищення від пестицидів. Хлорування та азонування, що застосовують у технології очищення води, ще більш ускладнюють ситуацію, оскільки при цьому утворюються ще більш токсичні сполуки. Міграція радіонуклідів із поверхневим стоком у подальшому може бути одним із чинників забруднення вод Дніпра та його притоків.

В аварійний період (1986-1987рр.) основними джерелами надходження радіонуклідів в Дніпровську систему служили викиди і скиди ЧАЕС у момент аварії та потрапляння через зливну каналізацію у місцях інтенсивних дезактиваційних робіт. З цього моменту відбувається перерозподіл радіонуклідів у донних відкладеннях Дніпровського каскаду водосховищ. У заплаві та на першій надзаплавній терасі р.Прип’яті є значна кількість радіоактивних відкладень, які являють собою реальну загрозу в період повноводень Винесені з площі водозабору радіонукліди будуть переховуватись у донних відкладеннях і постійно переноситись у гирлову частину Дніпрово-Бузького лиману. Нині привнесення радіоактивних речовин у Каховське водосховище та Дніпрово-Бузький лиман пов’язане в основному з перенесенням фітопланктону та завислих частин у період повені. Таким чином, відкладання каскаду водосховищ є своєрідним депо радіоактивного забруднення всієї системи.

З виникненням життя на Землі, та з утворенням у межах її геологічних оболонок біосфери, на планеті кругообіг речовин прискорився в наслідок життєдіяльності живих організмів. Завдяки створеним трофічним ланцюгам та мережам, виник біотичний кругообіг речовин (це явище безперервного циклічного, але неравномірного в часі та просторі, закономірного перерозподілу речовини, енергії та інформації в межах екологічних систем різного рівня організації- від біогеценозу до біосфери). Біотичний кругообіг речовин, називають ще біосферним, або малим, через те, що він відбувається ще в меншому просторі, ніж абіотичний- у біосфері. Час, необхідний для проходження повного циклу обігу речовин у біотичному кругообігу, набагато менший, ніж абіотичному.